Пам'яті Сергія "Борцухи"

На війні загинув Сергій "Борцуха" - боєць групи снайперів "Тенгрі" ГУР МО, який у перші дні великого вторгнення на велосипеді з гранатометом РПГ-7 та трьома пострілами до нього вирушив зупиняти російські бронетанкові колони, що рвались на Ірпінь.

 

Це один з найепічніших кадрів Війни за Незалежність України, і тут зображений один з кращих українських воїнів сучасності - "Борцуха" (хоча значна кількість його товаришів у некрологах назвали його "Борець").

Сергій "Борцуха" на цьому фото - боєць групи снайперів "Тенгрі" ГУР МО у перші дні великого вторгнення з гранатометом та трьома пострілами до РПГ-7 їде по мосту в Ірпінь, щоб зупинити на велосипеді російські бронетанкові колони у десятки кілометрів довжиною, які рвались на Гостомель, Ірпінь та Бучу. Хаос, паніка, страх, кинуті машини, біженці тікають, але знайшлись ті, хто попри все пішли назустріч смертельній загрозі. Велосипеди та гранатомети проти танків, авіації, балістичних ракет - так це було, і воля, характер, масовий героїзм кращих людей, який рвались у бій, змінили хід битви та хід світової історії на користь України.

Фото зробив воїн-доброволець групи "Тенгрі" Володимир Миронюк, позивний Джон.

"Тенгрі" - найрезультативніший та найвідоміший в діючий армії снайпер, зібрав кращих бійців, які мали великий досвід війни на Донбасі, і повів їх у бій за Київ. Це були справжні "тигри", які шукали ворога та шукали бою, і були готові віддати своє життя заради зупинки та знищення ворога. Саме такі герої розгромили російський наступ під Києвом та інших фронтах перших днів вторгнення.

"Борцуха" загинув кілька днів тому внаслідок авіаудару ворога, будучи командиром підрозділу морської піхоти. Його бойовий рахунок та рахунок підрозділу, яким він командував, встановити складно, бо він йде на багато сотень окупантів. "Борцуха" був одним із кращих на цій війні. Сильний, дієвий, завжди заряджений до бою, який завжди надихав та мотивував у бою власним прикладом.

Щирі співчуття рідним, близьким, друзям, бойовим товаришам, які мали щастя у своєму житті йти поруч разом з досконалим Воїном.

Слава і честь, Борець, слава і честь…

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.

Олексій Мустафін: Розірвати ведмедя. Перемога над "білою гвардією", що дала шанс незалежній Латвії… і Веймарській республіці

11 листопада у Латвії відзначають День Лачплесіса. Лачплесіс, чиє ім'я можна перекласти як "той, що розриває ведмедя", – це герой національного епосу, створеного ще наприкінці XIX сторіччя Андрейсом Пумпурсом. Але 11 листопада – це не свято поезії. В цей день вшановують пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу батьківщини.

Тарас Гребеняк : Вибіркова історична пам’ять: чому польський Інститут національної пам’яті мовчить про українських жертв у Ласкові?

Історична справедливість не може бути вибірковою. Пам’ять про жертв минулого не повинна залежати від їхньої національності. Однак висвітлення результатів пошукових та ексгумаційних робіт в Україні та Польщі демонструє тривожну асиметрію у ставленні державних інституцій до трагічних сторінок спільної історії.