Георгіївська стрічка - хоч у нас, хоч у Росії - має відігравати роль своєрідного прикриття провальної внутрішньої політики і відвернути увагу від лавини наростаючих суспільно-економічних проблем.

Казали, що в німців броньовані мотоцикли, тому стріляти в них забороняли. І от батько побачив, як їдуть двоє мотоциклістів по галявині, як на блюдечку. Вистрелив із кулемета - і їх пробило, як решето. За це його ледь не розстріляли.

Я дорожу своїм минулим - історією батьків та дідів - але не шукаю в ньому готові відповіді і рецепти. Нехай скільки завгодно воюють затуліни з тягнибоками - мені однаково не близькі ідеї одних і других. Я не хочу бути сторожем музею... (рос.)

Саме з Канівського уділу Роман Мстиславич розпочав творити першу державу, до складу якої входили тільки українські землі. Сюди хотів перенести столицю України Грушевський... Замість понурого пам'ятника на могилі Шевченка слід відновити хрест.

Що ж об'єднує цих людей, що взагалі об'єднує євреїв? Мова - при тій різномовності, особливо в різних країнах світу? Релігія - при такій кількості різних течій? Історичне коріння? Різниця між євреями значно більша, ніж між українцями... (рос.)

У середній галицькій громаді протягом року відбувалося 40 весіль, 100 хрестин, 70 похоронів, а її представники брали участь у 45 ярмарках. Жодна з цих подій не обходилась без традиційного чаркування.

В Мюнхені уклали новий "пакт Молотова-Ріббентропа", переклавши частку відповідальності за скоєне німцями на Івана Дем'янюка, щоб потім звинувачувати українців у "колабораціонізмі". Тепер Дем'янюк помер.

Чергова річниця депортації: Берiя добре розумiв бажання Сталіна, й усе зробив блискавично. У "столипiнськi" вагони завантажили 180014 громадян (насправдi набагато бiльше), з них абсолютна бiльшiсть - малi дiти та старi. Ідеологія визвольного руху - знати правду, говорити правду, вимагати повернення на батькiвщину.

"А як же ті літні люди, які пережили тюрми та заслання, адже червоний прапор - символ їхньої особистої трагедії?" Сухий відповів у притаманному йому стилі: "Це їхні проблеми, якщо їх лякає червоний прапор, хай закриються в хаті й пересидять той страшний день 9 мая".

За Ющенка Україна перебувала між двома моделями - східноєвропейською та пострадянською, зараз ми скотилися до останньої. Період 1939-41 років ця модель не дуже любить. Адже початковий етап Другої світової є загарбницьким, коли СРСР провокує війни.

"Маленька людина" завжди винна в усьому в очах влади. Ми також виявилися винуватими через те, що залишилися в Києві і здалися на милість переможців. На вулицях почалися антирадянські вакханалії, їх проводили колишні радянські люди...

Дозвіл Верховної Ради знову розвішувати червоні прапори спокушає малих українців немалою мірою - так що було б ліпше, якби їй на шию повішено було харківські угоди і втоплено у глибині моря десь побіля Севастополя.

Шансів майже не було - і хто зможе засудити їх за те, що вони підготувалися до найгіршого? Комісар зняв з себе закривавлену гімнастерку, а солдати-євреї взяли в убитих товаришів-неєвреїв червоноармійські книжки. Там мій батько Юхим Айзенберг на все життя став Віктором Артемовим.

У нас не є можливим великий спільний міф перемоги. Від 1914 до 1945 тут насильницькою смертю загинули кожен другий чоловік і кожна четверта жінка. Українцям варто не "святкувати" перемогу. Достойніше і чесніше було б ушанувати пам'ять численних жертв.

Уся ця так звана "війна українців з українцями" почалася і тривала не з вини українців, з якої б сторони вони не стояли. Українці вбивали самі себе, перебуваючи в складі іноземних армій - російської, радянської, німецької, австрійської, польської...

325 років тому Варшава і Москва підписали "Вічний мир", поділивши Україну по Дніпру. Менш ніж через сторіччя поділили й саму Річ Посполиту. У 1939 році аналогічна доля спіткала також Річ Посполиту ІІ. Так само може бути і зараз - якщо Україна впаде, то чи не привалить вона і Польщу?

Моя мама мала носа з горбочком, як Роза, і сказала німцю, що це її сестра. Німецький офіцер нічого не сказав. Але одного разу він прибіг до нас дуже схвильований. Відчайдушно жестикулював й волав, вказуючи на Розу: "Гестапо! Гестапо! Юде! Ховать юде!".

Сімдесят років тому журнал "Український тиждень" з Праги писав про внутрішню політику та міжнародну ситуацію - скажімо про те, що на Західній Україні є 200 тисяч партизанів і Європа не матиме покою; скаржився на дорожнечу та непунктуальних читачів, які не поспішають поновити передплату...

"Аж тоді, 18 грудня 1943 року, через два з гаком місяці після призову і після участі в боях, батька було приведено до присяги. А його загиблі побратими, виходить, такої честі удостоєні не були, і Родіна залишилася їм нічим не зобов'язаною..." Із родинних спогадів про форсування Дніпра.

Йдеться не просто про політичний вплив Росії, Європи чи Туреччини. Мова про історичні цивілізаційні процеси, які не припиняють кардинально трансформувати світ, прискорюючись у процесі глобалізації. Вони втягують Україну до сфери свого цивілізаційного поля, продовжуючи її розривати.