Спецпроект

Кому допомагає ксьондз Залеський. Кресов'яки і зовнішня політика

Визнаючи незалежну Україну, Польща однозначно виграла, натомість програли представники великодержавного націоналізму у Москві й Берліні. Сьогодні ксьондз Ісакович-Залеський та його ідейні товариші прагнуть змінити цей результат.

Від ІстПравди: Виходець із профспілкового руху "Солідарності" 1980-х, польський редактор і публіцист Войцех Мазярський написав для "Ґазети Виборчої" колонку під назвою "Кому допомагає ксьондз Залеський" - про показові слова Тадеуша Ісакевича-Залеського.

Ісакевич-Залеський - активний діяч "кресового" руху, який зображує українців як різунів і убивць. Його риторика наближена до антиукраїнського "тоталітаризму" міжвоєнної Польщі. Він один із чільних промотерів політичного проголошення Волинської трагедії "геноцидом" (цього так і не відбулося).

Польський публіцист аналізує останні висловлювання Залеського, де кресовий [від польського "Східні креси" ("східні околиці") - території нинішніх України, Білорусі і Литви, які в 1920-39 роках входили до складу Другої Речі Посполитої - ІП] активіст закликає відмовитися від політики примирення з українцями.

-------------------

Мене дивують люди, які хочуть побачити Аушвіц або Волинську різанину. Я в Аушвіці не був, мені достатньо знань із розповідей свідків та з історичних досліджень.

Я не поїхав у Радимно на реконструкцію різанини 70-річної давності - хоча ті, які там були, кажуть, що я багато втратив. Мовляв, різанина вдалася на славу і дуже сподобалася глядачам.

"Волинська різанина стає привабливою для туристів", - так висловився у "Газеті Виборчій" Клаус Бахманн. І в цьому є якась правда. Точніше, напівправда.

Так, звичайно, частина глядачів - це були люди, які прийшли просто подивится виставу. Але організаторам заходу, на чолі з ксьондзом Ісаковичем-Залеським, ішлося далеко не про розвагу. Тож про що саме?

Упродовж тривалого часу вони брехали, що йдеться про історичну правду, яка є умовою польсько-українського примирення. Мовляв, вони мусять голосно заявити про цю правду, бо без цього ані руш.

Навіть якщо ці туманні пояснення взяти за чисту монету, то все одно вони збудовані на фальші.

Правду не завжди треба виставляти на показ. Умовою примирення часто буває саме відсування правди на бік, а не її показова демонстрація. Наприклад, твердження "у тебе криві ноги і поганий характер" може відповідати дійсності, але воно точно не поліпшить взаємин із партнером.

Щойно цього тижня ксьондз Ісакович-Залеський сказав, про що насправді йдеться. Отож ідеться не про якусь правду, а про зміну вектора зовнішньої політики Польщі, яка, на його думку, є "сліпим завулком, протореним Єжи Ґедройцем, Адамом Міхніком і Броніславом Ґеремеком".

Згадаймо, що саме мав на увазі Ґедройць та публіцисти з середовища паризького часопису "Культура", які півсторіччя тому формулювали концепції, котрі сьогодні є фундаментом польської політики. Вони твердили, що геополітичне прокляття Польщі – це її самотність між Німеччиною та Росією.

Союзники у Західній Європі надто далеко, щоб у разі потреби вони могли надати ефективну допомогу, зрештою польська незалежність для них не настільки важлива, щоб їм хотілося вмирати за Ґданськ. Ефекти цього геополітичного прокляття ми бачили упродовж двох минулих сторіч під час поділів та окупацій Польщі.

Неможливо змінити географію країни, – твердили люди "Культури", – але змінити політику можна. Польща не приречена на самотність щодо Москви й Берліна, бо на сході вона може межувати не з Росією, а з Україною, Литвою та Білоруссю.

Тож Польща повинна змінити своє ставлення до цих країн, щоб зробити з них своїх союзників. Незалежні пов’язані із Заходом держави литовців, білорусів та українців – це наша найкраща гарантія безпеки у майбутньому.

З цією метою потрібно, по-перше, відмовитися від планів повернення Польщі колишніх Східних Кресів, а по-друге – підтримувати національні прагнення українців, литовців та білорусів, упроваджувати замість негативних аукціонів взаємних претензій позитивні жести доброзичливості й солідарності.

Це логічна, проста й прозора концепція, а водночас напрочуд ефективна. Завдяки їй після падіння комунізму Центрально-Східна Європа стала простором згоди та спокою, на відміну від Балкан, де колишні антагонізми спричинили чергову різанину.

Реалізуючи заповіт Ґедройця, Польща однозначно виграла, натомість програли представники великодержавного націоналізму у Москві й Берліні. Сьогодні ксьондз Ісакович-Залеський та його ідейні товариші прагнуть змінити цей результат.

Джерело: Gazeta Wyborcza

Переклад: Ростислав КРАМАР

Дивіться також:

"Суперечки про "геноцид" на Волині вигідні Росії"

Адам Міхнік: "Річниця подій на Волині збурює націоналістів з обох боків"

Кресов'яки нагородили Колесніченка за "геноцид" у Волинській трагедії

В інтернет виклали документи про Волинь

"Культура" Єжи Ґедройця. Про поляків, які були готові простити Східні Креси

Британський історик: "Іде вибірковість: поляки - жертви геноциду, інші - ні"

Ксьондз Залєський. Як діють "борці з українцями" в Польщі

Зачароване коло національних історій. Текст Андрія Портнова

Польща-Україна: дуже важке дозрівання

Борис Ґудзяк: Владика Борис Ґудзяк про те, як професор Рудницький врятував його студентську репутацію

Професор Леонід Рудницький відійшов у вічність 8 грудня на 89 році життя.

Юрій Юзич: Перший єврей, який загинув за Україну

Давно мене зацікавила світлина із одного видання про УГА з підписом: «Українські Січові Стрільці ховають свого побратима по зброї, жида, Ю. Литвака». Хто цей стрілець-доброволець, а також коли і де його похоронили досі було загадкою. Припускав, що це сталось десь у 1919 році, коли 1-ша бригада УСС воювала в складі УГА.

Олександр Алфьоров: Звернення українських істориків, які проходять службу в ЗСУ

Звернення українських учених, які сьогодні проходять службу у Збройних Силах України, до Міжнародного комітету славістів.

Микола Княжицький: Нічого особистого, це лише політика

Українські медіа знову збурило повідомлення з Польщі. На цей раз про внесення до парламенту законопроєкту, згідно з яким каратиметься "пропагування ідеології" ОУН-б та Української Повстанської Армії. Бо саме реалізація цієї ідеології призвела до "геноциду поляків на Волині та суміжних територіях в 1943-1945 роках".