Спецпроект

Простити німців і не дякувати Сталіну

Ніхто не виправдовує нацистів. Але якщо ви ставите знак рівності між нацистським політичним режимом і всіма німцями за національністю, то ви дуже неправі. Це те саме, якби за злочини більшовицького режиму проти українців звинуватити всіх росіян. Слабо?

Нещодавно мені довелось узяти участь у дискусії високоосвічених молодих людей на тему війни. Виплило таке, що я вирішила написати цю статтю.

Почалося все з обговорення того, що якісь німці-пенсіонери приїздили до України провідати могилу свого батька, який загинув тут під час Другої Світової війни.

Хлопець, який родом з південного регіону, зреагував так: "Цікаво, а що це їх батько тут забув під час війни? Мабуть, просто гуляв? Діточки можуть бути певні, що їх батькові тепло й затишно у пеклі."

Його підтримав інший:

"Не варто ставити на одну тарілку наших з фашистами. Такі спроби істориків мають на меті розвалити Україну. Мова ж не про війну, а про методи її ведення. А щодо того, що СРСР теж збирався нападати на Німеччину, то не напав же! А напали на нас.

Тільки в нас можуть співчувати нацистам. Дітям-то їхнім можна поспівчувати, вони не винні й виросли без батька, але їхній батько був, скоріше за все, нацист. Солдати, які йшли на фронт, ішли вбивати, незалежно через страх чи тому, що були переконаними нацистами. Ясно, що особливою жорстокістю відрізнялися не всі, але це їх усіх не виправдовує."

Моя відповідь спершу була такою…

Та ніхто не виправдовує нацистів. Але якщо ви ставите знак рівності між нацистським політичним режимом і всіма німцями за національністю, то ви реально ДУЖЕ неправі. Це те саме, якби за злочини більшовицької Червоної армії та НКВД проти українців звинуватити всіх росіян. Слабо?

Під час стажування в Бундестазі ФРН ми були на семінарі, де обговорювали тему: як сталося, що деякі ідеальні в родинах батьки — нацистські військові — виявилися надзвичайно жорстокими катами? Німці ламають голови до сих пір. Але діти того часу — теперішні пенсіонери — вони ні в чому не винні.

І ще: не варто виправдовувати Сталіна і його режим — це були такі самі кати, як і німецькі нацисти. Тільки німці по інших націях більше пройшлися, а Сталін — свій же "радянський" народ замучив. А українцям дісталося від нього і за національною ознакою.

Щодо війни раджу почитати спогади росіянина Нікуліна — співробітника Ермітажу. Може, щось зрозумієте.

У відповідь почула:

"Зупини свій потік любові. Я не говорив про всіх німців, а лише про цього представника нацистського режиму, якого вдало знищили під час намагання завоювати чужий край, а тепер його дітки приїхали провідати татка. Яка сумна історія!

А щодо Сталіна, то й тут є іронія долі. Завдяки йому щирі українці колись звільнилися від поневолення поляками й об'єдналися.

А німці могли відмовитися йти воювати на Схід, серед них справді були мільйони незгодних з поглядами Гітлера, знищених нацистами ще до війни."

Я не вірила своїм вухам, адже обговорення відбувалося не в коментарях Інтернет-сайту, це говорила реальна людина, а не проплачений троль. І крім того, цей уродженець Півдня України навчався в Німеччині.

Далі наводжу свої контраргументи…

Коли ви з такою злою "іронією" (а я б сказала — прихованою ненавистю) говорите про НЕЗНАЙОМОГО вам німецького солдата, який загинув на землі України, то хіба це не є узагальненням щодо всіх німців? Ви мислите штампами, і навіть цього не помічаєте.

Щодо мого "потоку любові" — дивно чути це від людини віруючої, адже було згадано про пекло. Якщо ти справді християнин, то маєш знати головні правила: любити людей, навіть ворогів і прощати.

Одного мого діда було у віці 16 років забрано остарбайтером до Німеччини, де господар німець бив його по голові. Інший дід воював і є інвалідом Другої Світової. Бабцю не забрали в остарбайтерки лише тому, що в неї на обох руках по лікоть була страшна екзема, і німецький лікар при відборі її забракував.

Я родом з Чернігівщини, де нацисти провели найбільшу каральну операцію в Європі: за 2 дні в Корюківці вбили біля 7000 мирних жителів (а радянська влада це замовчувала, до речі).

Але я не тримаю зла на німців. Чи здатні ви це зрозуміти? Чи здатні ви їм пробачити?

Ще раз кажу, почитайте спогади про війну росіянина-фронтовика Нікуліна. Звідти Ви дізнаєтесь про методи ведення війни радянські. І побачите, що радянські НКВД-исти й воєначальники, та й деякі прості солдати не кращі за нацистів, аж ніяк.

Чи всі німецькі солдати були нацистами-злочинцями?

Та невже одні садюги невиправні в німецькій армії служили? Чи знаєте ви, що деякі люди із Західної України так само формулюють питання щодо того, чому українці зі Східної не відмовлялись від служби в підрозділах НКВД, які жорстоко вбивали тамтешніх мирних жителів? Ніколи не пробували себе поставити на місце іншого? Будь-якого іншого.

Було багато звичайних, порядних солдатів Вермахту, а на війні — як на війні. У німців не було можливості сказати Гітлеру "я не піду воювати", як не було такої можливості і в громадян СРСР.

Якщо Гітлер убив мільйони незгодних до війни, як і Сталін, то це не означає, що порядних людей під час війни в армії не було.

Так, солдати на війні вбивають. І наші теж, не забувайте. Як оцінювати дії солдатів на війні, навіть якщо вони загарбники? Про це багато міркував британський християнський філософ-богослов Клайв Льюіс у книзі "Просто християнство", притому саме після Другої Світової.

Так ось у нього є теза, що головна заповідь християнина — любов. Відповідно, порушенням її є ненависть. Якщо людина вбиває з насолодою, то вона грішить. Якщо вбиває без ненависті, просто через ситуацію, в яку поставлена, то це не є порушенням заповіді любові.

Це я до того, що не все так однозначно, як вам здається. І мій дід-фронтовик з Чернігівщини розповідав, що ідучи на лінію вогню, він думав не про ненависть до німців, і не про Батьківщину, а про те, що в цьому бою його можуть убити.

Почитайте роман Еріха Ремарка "Час жити і час помирати". Ця книга ще в ранній юності вплинула на моє сприйняття німецьких солдатів.

Автор описав, як їх мотивували: їм казали, що треба визволити слов'ян, українців від комуністів. Не думаю, що Ремарк це вигадав. Їм же не казали, що "ми всіх їх з жінками й дітьми попалимо в печах".

Про неонацизм

Те, що в ФРН з'явився підпільний рух неонацистів, це результат саме того, що усіх німців, весь народ зробили відповідальними за злочини нацистського режиму, поставили між ними знак рівності.

Німецьким дітям протягом усього навчання в школі без кінця повторюють, що їх народ винний — страшний кат, винний перед іншими народами. Не кожна психіка може витримати, якщо тобі будуть при кожній можливості говорити: ти син убивці, і ти мусиш відповідати за його злочини.

На моє глибоке переконання, саме це і призвело до появи неонацизму. Це психологічний захист. Якщо людина не може позбутися тавра нащадка убивці, вона може почати шукати виправдання дій того вбивці, тому що невинній людині з комплексом вини жити дуже тяжко.

Це складні психологічні грані, і продовжуючи тикати пальцем в будь-якого німця, ви саме цим сприятимете відродженню неонацизму.

Невже це так важко зрозуміти, що ПРОБАЧИТИ німців — це НЕ ОЗНАЧАЄ ВИПРАВДОВУВАТИ нацизм? Пробачення дозволяє примиритись народам, дарує спокій душам ображених. Я не розумію, у чому кайф, вважати усіх німців ворогами? Війна давно закінчилась.

Щодо подяки тов. Сталіну за єдність України

Логічно буде також подякувати і Гітлеру за те, що він разом зі Сталіним у 1939 поділив Польщу і в 1941 напав на СРСР, в результаті чого, за вашою логікою, Україна об'єдналася. А насправді, дякувати треба ходу історії, та Богу за це.

Коли Сталін з іншими лідерами ділив Європу, то передав деякі українські етнічні землі Польщі, Брестський край — Білорусі, а Воронежчину, Білгородщину і Кубань ще при створенні СРСР — до Російської Федерації. Сталін ЗМЕНШИВ реальну територію України, якою вона мала би бути за принципом етнічних територій, а не збільшив.

А потім почав страшенні репресії проти українців і просто за національність. Людей арештовували навіть за те, що вони в гаю здійснювали народні обряди, співали. І ми ще дивуємось, чому в нас забулися народні традиції. І Голодомор.

Щодо ролі Сталіна, то я не знаю, як може в когось повертатися язик йому дякувати, цьому кату і садисту.

Брата моєї прабабці — звичайного селянина з Київщини — арештували вночі і більше ніхто і ніколи його не бачив, і доля його нам не відома. Арешти невинних робилися, щоб боялися.

А інший мій прапрадід був змушений утікати з Миколаївщини на Донбас, щоб його не арештували за те, що намагався вберегти храм від зруйнування. За все це ми повинні дякувати тов. Сталіну? Дійсно, іронія.

Чи розколюють Україну нові дослідження істориків?

Читайте історичні статті, аналізуйте самі.

Історична правда не може розколоти країну. Це міф. Хіба що, коли деяка частина людей правди знати не хоче, а хоче жити в старих радянських ілюзіях, у ненависті до тих же німців, наприклад. Але як назвати таких людей?

Людину відрізняє від мавпи здатність абстрактно мислити. Тобто, і здатність змінювати свою точку зору, якщо з'являються нові факти. Ми всі росли в одній країні. Я дивилась ті самі фільми про війну. І дивлюся.

Читайте також:

Левітан оголошує про війну СРСР із Третім рейхом. АУДІО

Останні листи зі Сталінграду. Що писали додому солдати Вермахту

Німецький фільм про злих українських поліцаїв під Смоленськом. ВІДЕО

Це не німці знищили Київ, а наші дурники. Зі щоденників Довженка

Останній вартовий Гітлера: "Я ні про що не жалкую". ФОТО

Радянські солдати в нацистському полоні. ФОТО

Українські остарбайтери у Третьому Рейху. Скільки їх було?

Українцям треба покаятися за комунізм, як німці покаялися за нацизм

Інші матеріали на тему "Німеччина"

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: Крістофер хвицається навіть на колінах

Кліссолд був у Понтінга "моделлю" і вони вдвох лазили по айсбергах заради знімків. Наскільки можу судити, Понтінг зробив усе можливе, щоб убезпечити Кліссолда: дав йому свої кішки та льодоруб, але той, схоже, оступився після чергового "позування" і прокотився футів 12 по округлій поверхні криги, а тоді просто звалився з висоти шість футів на гострокутну стіну айсберга

Юрій Юзич: Пізнавальна історія про вихованця Пласту із Берестечка на Волині

У 1925 році із Берестечка, містечка на Волині, де заправляв московський піп-чорносетенець із "Союза русскава народа", поїхали вчитись до української гімназії у Прагу одразу 8-ро дітей. Був серед них і 13-літній Антін. Він був явним лідером у групі своїх односельчан

Юрій Юзич: Помер найтитулованіший українець-генерал, який докорінно змінив Армію США

Найближчими днями у West Point – The U.S. Military Academy відбудеться похорон українця Миколи Кравціва — генерал-майора Армії США, який народився у Львові і виростав в Пласті. Своїми ідеями та новаторством від докорінно реформував американське військо, яке ніяк не могло оговтатись після війни у В’єтнамі. Він був єдиним українцем, якого у 100-річчя Статуї Свободи в Ню-Йорку особисто відзначив мер міста медаллю Свободи.

Аліса Ложкіна: У зоні концентрації такого горя хочеться чогось дуже простого

Нещодавно я намагалася пояснити, чому мені здається невдалою інсталяція Марини Абрамович в Бабиному Яру, і зрозуміла, що безкінечно заперечувати людям, які пишуть «так це ж концептуалізм, ви просто нічого не розумієте», безглуздо. Краще розповісти про проєкт, який, на відміну від роботи Абрамович, колись дуже сильно мене зачепив. Почати доведеться здалеку.