Спецпроект

Голоси, яким 100 років. Знайдено аудіоархів на воскових циліндрах. АУДІО, ФОТО

Працівники Музею Лондона відреставрували унікальну колекцію воскових циліндрів з записами різдвяних посиденьок родини Воллів - типових представників середнього класу з передмість британської столиці.

Волли вели аудіоархів своїх родинних свят 15 років, з 1902 по 1917 рік. Записані в домашніх умовах воскові валики, що склали своєрідний літопис, зберегли звуки музики, застільну балаканину, виконані хором гімни, пісні, проголошені членами сім'ї різдвяні тости і просто домашні шуми.

Джулія Гоффбранд, куратор відділу соціальної історії та історії праці Музею Лондона, яка керувала реставрацією, наголошує на унікальності знахідки, оскільки в домашніх умовах воскові фонографи - "секретарські машини" - використовувалися рідко.

Напис на картонній упаковці воскового циліндру: "Маленький менестрель" у тональності "до". Проспівано Леслі Воллом (7,5 років) на змаганні під час Індустріальної виставки. 22 жовтня 1904 року. Отримав перше місце. (швидкість 1.E [робочий режим фонографа]". Фото з сайту Музею Лондону

Фахівці ж відзначають високий рівень збереження аудіозаписів, деякі перевершують за якістю комерційні музичні записи, які збереглися з тих років.

Аудіоархів, що складається з 26 воскових циліндрів, був переданий Музею Лондона спадкоємицею Воллів Мюріель Браун.

Довгий час ніхто не знав, як звучать ці циліндри, доки вони не потрапили в руки реставраторів. Останнім не вдалося прочитати лише два циліндри, на решті записи збереглися дуже добре.

Запис пісні 7-річного Леслі Волла. 1904 рік

Вочевидь, ініціатором складання аудіолітопису, що доніс до нас голоси з далекого минулого, був Кромвель Волл (1866-1937), який, як і багато членів його родини, був музично обдарованою людиною.

Інженер за фахом, Волл використовував восковий фонограф не тільки вдома, але й на вулиці, записавши напередодні 1905 року святковий передзвін дзвонів баптистської церкви Гроув Роуд в Олд-Саутгейті (північний Лондон), а також церковний спів: Уолл були побожним сімейством, співали в церковному хорі і брали активну участь у житті своєї релігійної громади.

Домашні записи донесли до нас голоси дружини Кромвеля Мінні, його сестри (професійно грала на фортепіано), дев'яти дітей (троє синів Волла незабаром вирушать на фронти Першої світової війни, один із них загине), батька Кромвеля Вільяма Волла (також інженера і співзасновника фірми Biggs, Wall & Co.), а також тестя Волла Фредеріка Бейкера.

Родина Воллів у 1908 році. Кромвель Волл і його дружина Мінні - праворуч. Леслі Волл, який співав про менестреля - шостий справа. Фото: museumoflondon.org.uk

Для запису валиків Волл використовував портативний восковий фонограф Columbia Home Grand Graphophone.

Мало хто міг дозволити собі володіти цим дорогим пристроєм, витратні матеріали для якого - воскові циліндри - коштували чимало. Але у випадку з інженером Воллом пристрасть до музики вдало поєднувалася з одержимістю технічним прогресом: Волл використовував фонограф не стільки як іграшку, призначену для розваги гостей, але як інструмент для створення аудіоархіву.

Записані воскові циліндри складно зберігати і транспортувати, тому воскові фонографи досить швидко були витіснені більш зручними в експлуатації грамофонами, і записів, зроблених на таких пристроях, збереглося дуже мало.

Записуючий пристрій Кромвеля Волла, вироблений орієнтовно у 1900-му. Зберігається в Музеї Лондона

Ті незначні домашні записи на воскових валиках, які дійшли до нас, як правило, анонімні: там присутні сміх, дитячий плач, уривки розмов, але кому вони належали, невідомо. 

В цьому сенсі архів родини Волл унікальний: всі воскові циліндри точно датовані й підписані іменами людей, голоси яких на них записані, а також іменами авторів і виконавців музики - Кромвель Волл був не лише талановитим музикантом-аматором, але і композитором.

Велика частина записів архіву була зроблена на Різдво, коли Волли та Бейкери збиралися за одним столом, спілкувалися, піднімали тости і музикували.

Джерело: Газета.ru, Музей Лондона

Дивіться також:

Знайдено найстаріший кольоровий фільм. Лондон, 1902 рік. КАДРИ

У США оприлюднено записи свідчень колишніх рабів. ФОТО

Радіо, яке зруйнувало комунізм, виклало в мережу унікальний архів

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.