Спецпроект

Американський генерал, який зворушив Ізраїль словами на ідиш

Майже казкова історія про хлопчика з не надто благополучного ньюйоркського району Південний Бронкс. Майбутній глава комітету начальників штабів і держсекретар Колін Пауелл в юності вивчив єврейську мову і це йому допомагало в справах бізнесу та у великій політиці (рос.).

В далеких 50-х годах прошлого века Южный Бронкс в Нью-Йорке был настоящим домом для большой и процветающей еврейской общины. В нем действовали синагоги, миквы, кошерные пекарни и кошерные мясобойни - словом, были созданы все условия для нормальной жизни общины, сохраняющей и соблюдающей еврейские традиции.

Бум детской рождаемости в послевоенные годы счастливо коснулся многих новых молодых родителей из числа членов этой общины. Как нечто само собой разумеющееся, в Южном Бронксе был открыт собственный магазин товаров для ребенка "Сиксерс". Этот магазин был расположен на углу улиц Вестчестер и Фокс и работал под лозунгом "Всё для ребенка". В "Сиксерсе" можно было приобрести действительно всё - от детских кроваток, колясок, манежей, высоких стульчиков для кормления, столов для пеленания до игрушек и разных видов детского питания.

Владелец магазина г-н Джек Сиксер, которому помогал его зять Лу Киршнер, с успехом делал свой бизнес благодаря быстро растущему детскому населению Южного Бронкса. Надо сказать, что языком общения в магазине, в основном, был, конечно же, идиш, но "Сиксерс" посещали не только еврейские, но и многие нееврейские семьи, которые также хотели приобрести для своих новорождённых всё необходимое.

Майбутній державний секретар США Колін Пауелл народився у сім'ї вихідців з Ямайки

В один из весенних дней, когда магазин был переполнен так, что Джек Сиксер и его зять не могли справиться с потоком покупателей, хозяину торговой точки неожиданно пришла в голову отчаянная идея. Он выбежал из магазина и остановил первого попавшегося на глаза юношу: "Молодой человек, вы бы не хотели заработать немного? Мне нужна помощь в магазине".

Долговязый чернокожий парень аж просиял своей белозубой улыбкой: "Конечно, сэр!". "Прекрасно! Идёмте!". Юноша последовал за своим работодателем в магазин и после краткого инструктажа приступил к работе. На г-на Сиксера произвели впечатление хорошие манеры юноши. Парень поработал несколько дней, а потом стал приходить сам, чтобы предложить свою помощь.

Джек Сиксер и Лу всё больше восхищались усердием и пунктуальностью этого молодого человека. В конце концов, хозяин предложил ему постоянную работу и юноша с благодарностью и удовольствием согласился. Был доволен и Джек: ему повезло найти помощника, готового беспрекословно выполнять любую, даже самую чёрную работу, и при этом - выполнять ее хорошо.

Парнишка работал по двенадцать-пятнадцать часов в неделю, получая за это от 50 до 75 центов в час. Главным образом, он занимался в магазине комплектованием товара, его разгрузкой и подготовкой для отправки покупателям. Он никогда не повышал голос, работал спокойно и уверенно, ценил не только постоянное место работы, но и дружественную атмосферу, царившую в магазине. Джек и Лу узнали о том, что парень родом с Ямайки, а он, в свою очередь, быстро "схватил" идиш и со временем мог достаточно бегло разговаривать на мамэ-лошн со своими работодателями и, что более важно, с теми еврейскими клиентами, у которых не было даже слабенького английского языка.

В 17 лет этот юноша, всё ещё работая в магазине, начал свой первый учебный семестр в Сити-колледже Нью-Йорка, хорошо вписался в студенческую среду, по большей части еврейскую, и в этом не было ничего удивительного, поскольку он знал и образ жизни своих однокурсников, и их язык. Но, завершив нелегкую учёбу в колледже и получив степень бакалавра геологии, парень принял участие в спонсорской программе, по которой он смог получать небольшую стипендию, обучаясь военному делу. Тогда он даже не мог представить, что это решение станет судьбоносным для его дальнейшей карьеры.

Много лет спустя Колин Пауэлл (так звали того темнокожего мальчишку из "Сиксерса") вспоминал, что время его работы в магазине детских игрушек в Южном Бронксе было одним из самых счастливых в его тогдашней нелёгкой жизни.

Колін з друзями дитинства - два темношкірих, два литовських єврея та пуерторіканець

В 1993 году, в должности председателя Объединенного комитета начальников штабов, генерал Колин Пауэлл посетил Святую Землю. При встрече с [бывшим] премьер-министром Израиля Ицхаком Шамиром в Иерусалиме он сказал ему: "М'кэнт рэйдн идиш". Потрясённый Шамир, сам прекрасно говорящий на мамэ-лошн, не верил своим ушам, слушая, как будущий госсекретарь США продолжал беседовать с окружившими его людьми на своём втором и до сих пор любимом языке...

Джерело: інтернет-газета "Мы здесь".

Переклад з англійської: Ігор Файвушович

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.