Спецпроект

Американський генерал, який зворушив Ізраїль словами на ідиш

Майже казкова історія про хлопчика з не надто благополучного ньюйоркського району Південний Бронкс. Майбутній глава комітету начальників штабів і держсекретар Колін Пауелл в юності вивчив єврейську мову і це йому допомагало в справах бізнесу та у великій політиці (рос.).

В далеких 50-х годах прошлого века Южный Бронкс в Нью-Йорке был настоящим домом для большой и процветающей еврейской общины. В нем действовали синагоги, миквы, кошерные пекарни и кошерные мясобойни - словом, были созданы все условия для нормальной жизни общины, сохраняющей и соблюдающей еврейские традиции.

Бум детской рождаемости в послевоенные годы счастливо коснулся многих новых молодых родителей из числа членов этой общины. Как нечто само собой разумеющееся, в Южном Бронксе был открыт собственный магазин товаров для ребенка "Сиксерс". Этот магазин был расположен на углу улиц Вестчестер и Фокс и работал под лозунгом "Всё для ребенка". В "Сиксерсе" можно было приобрести действительно всё - от детских кроваток, колясок, манежей, высоких стульчиков для кормления, столов для пеленания до игрушек и разных видов детского питания.

Владелец магазина г-н Джек Сиксер, которому помогал его зять Лу Киршнер, с успехом делал свой бизнес благодаря быстро растущему детскому населению Южного Бронкса. Надо сказать, что языком общения в магазине, в основном, был, конечно же, идиш, но "Сиксерс" посещали не только еврейские, но и многие нееврейские семьи, которые также хотели приобрести для своих новорождённых всё необходимое.

Майбутній державний секретар США Колін Пауелл народився у сім'ї вихідців з Ямайки

В один из весенних дней, когда магазин был переполнен так, что Джек Сиксер и его зять не могли справиться с потоком покупателей, хозяину торговой точки неожиданно пришла в голову отчаянная идея. Он выбежал из магазина и остановил первого попавшегося на глаза юношу: "Молодой человек, вы бы не хотели заработать немного? Мне нужна помощь в магазине".

Долговязый чернокожий парень аж просиял своей белозубой улыбкой: "Конечно, сэр!". "Прекрасно! Идёмте!". Юноша последовал за своим работодателем в магазин и после краткого инструктажа приступил к работе. На г-на Сиксера произвели впечатление хорошие манеры юноши. Парень поработал несколько дней, а потом стал приходить сам, чтобы предложить свою помощь.

Джек Сиксер и Лу всё больше восхищались усердием и пунктуальностью этого молодого человека. В конце концов, хозяин предложил ему постоянную работу и юноша с благодарностью и удовольствием согласился. Был доволен и Джек: ему повезло найти помощника, готового беспрекословно выполнять любую, даже самую чёрную работу, и при этом - выполнять ее хорошо.

Парнишка работал по двенадцать-пятнадцать часов в неделю, получая за это от 50 до 75 центов в час. Главным образом, он занимался в магазине комплектованием товара, его разгрузкой и подготовкой для отправки покупателям. Он никогда не повышал голос, работал спокойно и уверенно, ценил не только постоянное место работы, но и дружественную атмосферу, царившую в магазине. Джек и Лу узнали о том, что парень родом с Ямайки, а он, в свою очередь, быстро "схватил" идиш и со временем мог достаточно бегло разговаривать на мамэ-лошн со своими работодателями и, что более важно, с теми еврейскими клиентами, у которых не было даже слабенького английского языка.

В 17 лет этот юноша, всё ещё работая в магазине, начал свой первый учебный семестр в Сити-колледже Нью-Йорка, хорошо вписался в студенческую среду, по большей части еврейскую, и в этом не было ничего удивительного, поскольку он знал и образ жизни своих однокурсников, и их язык. Но, завершив нелегкую учёбу в колледже и получив степень бакалавра геологии, парень принял участие в спонсорской программе, по которой он смог получать небольшую стипендию, обучаясь военному делу. Тогда он даже не мог представить, что это решение станет судьбоносным для его дальнейшей карьеры.

Много лет спустя Колин Пауэлл (так звали того темнокожего мальчишку из "Сиксерса") вспоминал, что время его работы в магазине детских игрушек в Южном Бронксе было одним из самых счастливых в его тогдашней нелёгкой жизни.

Колін з друзями дитинства - два темношкірих, два литовських єврея та пуерторіканець

В 1993 году, в должности председателя Объединенного комитета начальников штабов, генерал Колин Пауэлл посетил Святую Землю. При встрече с [бывшим] премьер-министром Израиля Ицхаком Шамиром в Иерусалиме он сказал ему: "М'кэнт рэйдн идиш". Потрясённый Шамир, сам прекрасно говорящий на мамэ-лошн, не верил своим ушам, слушая, как будущий госсекретарь США продолжал беседовать с окружившими его людьми на своём втором и до сих пор любимом языке...

Джерело: інтернет-газета "Мы здесь".

Переклад з англійської: Ігор Файвушович

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.