Спецпроект

Юрій Горліс-Горський, "Холодний Яр". В полон тут не брали

Документальний роман про одну з найгероїчніших сторінок нашої історії минулого століття. Про козацьку Холодноярську республіку, як від малого до старого піднялася на боротьбу з окупантом і ворогові не було пощади. "В Холодному Яру полону немає"...

«Книжка читається одним духом. Коли її читаєш, можна посивіти... Автор пов'язав у своїм творі правдиві події й по-мистецькому їх відтворив». Так влучно відгукнувся на перше видання цього твору у 1934 році В.Вороний у "Польсько-українському бюлетені".

Він наголошував «Любов до України змушує героїв доказувати чуда в боротьбі з навалами «білих» і «червоних» відвічних ворогів. З любови до Батьківщини всі вони загинули в боротьбі, в льохах ЧК, в тундрах півночі, але своїх прапорів не зганьбили...»

А ось що писав у 1957 році в Лондоні видавець М.Мироненко: «...це є один з найкращих літописів правди про визвольну боротьбу народу нашого у двадцятих роках нашого століття. Ю.Горліс-Горський, старшина війська Холодноярської повстанської організації, безпосередній учасник її бойової і політичної діяльності, написав цей літопис з природною щирістю чесної людини і з великим письменницьким хистом віддав цілість образу подій та внутрішніх рушійних сил їх».

Книга, про яку йдеться, має щасливу долю, адже щойно побачило світ вже дванадцяте (!) її видання. З часу виходу в світ першої її частини в 1934 році у Львові минуло понад 70 років, але зацікавлення читачів цим твором величезне.

Неодноразово запитували мене на різноманітних зустрічах і презентаціях "Коли вже видасте "Холодний Яр" Горліса-Горського?"

Сьогодні з радістю представляємо на суд читача нове видання цього легендарного твору - праця Горліса-Горського (отамана "Залізняка") заслужено вийшла першою у серії "Українська воєнна мемуаристика".

Про що ця книга? Цe документальний роман про одну з найгероїчніших сторінок нашої історії минулого століття. Про звитяжний чин козацької Холодноярської республіки, яка в часи Національної революції дала безпрецедентні приклади жертовної боротьби проти всіх наїзників.

Від малого до старого піднявся край на боротьбу з окупантом і ворогові не було пощади. «В Холодному Яру полону немає», - говорить Андрій Чорнота, один з героїв твору. Або-або.

А ось як образно описував тодішню ситуацію один з керівників червоних загонів спеціального призначення Є.Бражньов:

«Темний ліс селянства, патлаті селянські джунглі - ось арена наших змагань на швидкість. Чорнозем обступив нас, обійшов з усіх боків, ми загрузли в густому селянському ґрунті. Довкола сумирний вишневий гай, пейзанська добродушність, тиша і сон посеред білих хаток, дівчата за тином, воли біля риплячих журавлів.

Все те був один маскарад та й тільки. Поза лаштунками ховалося щось таке, що мало скидалося на селянську ідилію. Ховзьке тіло бандитизму - ось що звивалося за лаштунками малоросійської опери. Обріз та ручна граната ховалися під фартухом української красуні... За селянською гостинністю відчувалася жадоба помсти та заграва пожежі...»

Дійсно, не хлібом-сіллю, а  сталлю й кулями зустрічали українці заброд, і в цьому переконається кожен, хто перечитає роман Юрія Горліса-Горського.

Юрій Горліс-Горський на еміграції. До речі, його вбили свої ж

В анотації до книги зазначено, що в ній розповідається про збройну боротьбу за українську державу під жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано: «Воля України - або смерть!».

Події, описані в творі, розгортаються на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської, Полтавської, Вінницької областей, у Києві й на території тодішньої Польщі.

Не вважаю за доцільне тут детальніше описувати, про що йдеться в книзі, яка, на думку тих, хто її прочитав, реклами не потребує. Та й зробити це непросто. Її дійсно варто прочитати. Зазначу лише, що нове видання зредаговане й упорядковане президентом Історичного клубу «Холодний Яр» Романом Ковалем.

Він же написав і цікаву передмову та уклав цінний біографічний довідник про учасників Визвольних змагань, імена яких згадуються в творі. Окрасою видання є розкішний фотододаток та добірка унікальних документів.

«Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце...», ці слова Юрія Горліс-Горського, винесені в епіграф книги, можемо з повним правом віднести до сотень тисяч відомих і безіменних героїв, які зложили життя на олтар свободи рідної Батьківщини.

Коли їхній голос буде почуто, тоді «Повіє огонь новий з Холодного Яру!».

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Михайло Воскобійник. Останній Голова Української Національної Ради

22 серпня 1992 року на урочистостях із відзначення першої річниці відновлення незалежності України повноважні представники Державного центру УНР в екзилі склали свої повноваження і передали їх у Києві очільникам відновленої України. Серед них був Голова Української Національної Ради Михайло Воскобійник. На той час в архівних фондах української зовнішньої розвідки лежала ще не розсекречена справа-формуляр на нього під назвою "Елегантний".

Сухомлинський VS Макаренко: остаточне вирішення церковного питання в Павлиші

Ім'ям Василя Сухомлинського названо вулиці та навчальні заклади, його, як педагога і досі шанують не лише в Україні, а навіть у Китаї. Навколо нього сформовано образ гуманіста, "павлиського добротворця", який щиро любив дітей та віддавав їм своє серце. Часом Сухомлинського навіть зараховують до покоління "шістдесятників" у педагогіці, намагаючись створити образ прихованого борця з комуністичною системою.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.