Спецпроект

Депутат-регіонал виліз із "Криївки"

Співвласник популярного львівського ресторану «Криївка» Андрій Худо переконаний, що завдяки цьому закладу багато було зроблено для порозуміння між росіянами та українцями щодо ставлення до УПА.

Так Андрій Худо відреагував на заяву народного депутата від Партії регіонів Олега Царьова, що львівський ресторан «Криївка» треба закрити за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

«Але ми, напевне, для порозуміння між росіянами та українцями стосовно УПА зробили більше, ніж всі оці політики, які й розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Росіяни, виходячи із нашої «Криївки», зовсім по-іншому сприймають УПА, в позитивному напрямі. Тому всі такі заяви в мене викликають посмішку і нерозуміння», - сказав Худо у телефонному коментарі для ZAXID.NET .
 
Водночас співвласник мережі ресторанів «Фест» наголосив, що слово «москаль», яке образило народного депутата, не тотожне слову «росіянин».

«Якщо він не сприймає частину концепції, значить, він - не наш клієнт. Нехай не ходить у наш ресторан, нехай ходить у ресторан партизанської слави», - сказав Худо.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками