Спецпроект

Львівська облрада віддала замок XVI століття у концесію приватному підприємцю

Зруйнований замок XVI -XVII століть у Старому селі, що на Львівщині, обласна влада віддала в оренду майже на 50 років львівському підприємцеві. Це уже друга пам’ятка архітектури в області, яку передали у приватні руки.

Львівщина стала першим регіоном, де пам’ятки архітектури віддають у концесію, повідомляє радіо "Свобода".

Старе село розташоване 18 кілометрів від Львова. Замок князів Острозьких збудований у кінці XVI-XVII століть у стилі східноєвропейського пізнього ренесансу. Він розташований на гектарі землі і давно приваблює заможних людей. А ось туристів відлякує жахливий стан пам’ятки і відсутність інфраструктури.

Згідно концесійної угоди, 49 років замок у Старому селі перебуватиме в оренді у львівського ресторатора Михайла Риби, але й надалі залишатиметься у власності держави.
 
Щоби реставрувати пам’ятку, створити належну інфраструктуру, за попередніми підрахунками, потрібно щонайменше 300 мільйонів гривень. Михайло Риба відновлюватиме туристичну перлину з іншими підприємцями, але не називає конкретних імен цих заможних людей.

"Потрібно зупинити процес руйнування тих стін, які залишились. Від сьогодні я несу повну відповідальність за пам’ятку. Нам треба зробити досліди, археологічні розкопки. Хочемо збудувати готель і відновити капличку, яка там є", – каже Михайло Риба.

До 2012 року концесіонер має врятувати залишки замку від аварійного стану, до 2013 – відновити одну з двох веж, а у 2015 році історичний туристично-відпочинковий об’єкт має працювати. Однак увесь цей час замок буде доступний для людей.
 
Концесія – це, з одного боку, порятунок для занедбаних пам’яток, наголошує у розмові львівський архітектор, член Українського комітету IKOMOС Микола Гайда. Однак держава має чітко визначити права інвесторів, що їм дозволено робити, а що заборонено, яким буде доступ до історичної пам’ятки у людей.

Найближчим часом обласна влада планує віддати у концесію Свірзький замок XVI століття. Два роки поспіль держава не виділяє жодної копійки на порятунок пам’яток архітектури Львівщини.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.