Спецпроект

Поляки кажуть, що заява Держдуми про Катинь важливіша для самої Росії, ніж для Польщі

Заява Державної Думи Росії про події в Катині мають більше значення для самої Росії, ніж для Польщі, вважає голова Сенату Польщі Богдан Борусевич.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Це для російської Думи має велике значення, і це є кроком вперед ... Рішення має більше значення для російських внутрішніх відносин. Якщо мова йде про нас, то ми про катинські події в принципі знаємо все, і в польського суспільства є такі знання" , - сказав Борусевич в інтерв'ю журналістам у вівторок у ході офіційного візиту до Києва.

"Якщо Росія таким чином віддаляється від сталінських репресій і йде вперед, то ми вважаємо, що вона вже є більш демократичною державою, і всі будуть більше співпрацювати з Росією, тому що буде легше - з урахуванням співробітництва на підставі правди", - впевнений спікер польського Сенату.

Борусевич іще раз підкреслив, що для Польщі і для поляків заяви російської сторони мають велике значення, однак більше значення, все ж таки, це має для самої Росії.

"Історична Правда" нагадує, що минулого тижня Держдума РФ офіційно визнала, що розстріли польських офіцерів у Катині були здійснені за прямою вказівкою Сталіна.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.