У Росії ще одного дослідника репресій заарештували за статтею про розбещення дитини

Директора Медвеж’єгорського районного музею (Республіка Карелія) в Росії Сергія Колтиріна затримали у справі про розбещення дитини.

Про це повідомляє "Медуза" з посиланням на регіональні та федеральні ЗМІ Російської Федерації. Це ж підвердив також Медвеж’єгорський районний суд.

Згідно з джерелом видання "Республика", Колтирін, нібито, "розбещував 13-літнього хлопчика протягом року", а тепер з’явився з повинною.

 Сергій Колтирін. Фото: сторінка Вконтакті

У справі, яку веде Слідчий комітет РФ, фігурує двоє чоловіків, яких підозрюють у скоєнні розпусних дій "за попередньою змовою або організованою групою" в листопаді 2018 року (пункт 4 статті 135 КК РФ). Ім’я другої особи не повідомляють.

У підпорядкуванні Медвеж’єгорського районного музею перебуває меморіальний комплекс у лісі Сандармох, де розташовані масові поховання репресованих під час Великого терору 1937—1938 років.

Ці поховання свого часу знайшов історик, керівник карельського товариства "Меморіал" Юрій Дмитрієв, якого тримають під арештом за подібним звинуваченням.

2016 року Дмитрієву висунули звинувачення у сексуальному насиллі щодо своєї неповнолітньої названої доньки. Представники російської та української громадськості, історики, політики заявляли про політичні мотиви в переслідуванні Дмитрієва і що справа проти нього сфабрикована.

Російські ЗМІ, які повідомили про арешт Колтиріна, називали його соратником Дмитрієва. Працівник одного з карельських музеїв у коментарі "Медузі" назвав Колтиріна однодумцем останнього: "Він [Колтирін — ІП] завжди був пропагандистом "Меморіалу".

Історик із Санкт-петербурга Анатолій Разумов у розмові з "Медузою" назвав Сергія Колтиріна "хранителем" Сандармоха. "Він казав, що це найважливіше в його житті. Усе, що діється, сприймаю як процес дискредитації Сандармоха. Адже затримано вже другу людину, яка берегла пам’ять цього місця", — додав Разумов.

Нагадаємо, історика і правозахисника Юрія Дмитрієва повторно затримали у кінці червня 2018 року. Йому висунули звинувачення в сексуальному насильстві стосовно його неповнолітньої прийомної дочки і заарештували на два місяці. У центрі "Меморіал" вважають нову кримінальну справу проти Дмитрієва політичним переслідуванням.

У 2016 році проти історика була порушена інша справа — за звинуваченням у розпусних діях відносно неповнолітньої прийомної дочки і виготовленні дитячої порнографії. У його комп'ютері виявили фотографії прийомної дочки, які слідчі назвали порнографічними. Сам Дмитрієв заявляв, що робив знімки, щоб відстежувати стан здоров'я дочки і звітувати перед органами опіки.

У квітні 2018 року суд першої інстанції виправдав Дмитрієва за основними статтями звинувачення, але це рішення оскаржила прокуратура. Пізніше Верховний суд Карелії скасував виправдальний вирок.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.