Російський дослідник сталінізму Колтирін отримав 9 років колонії

Директора Медвеж’єгорського міського музею Сергія Колтиріна суд Республіки Карелія (Російська Федерація) засудив на 9 років колонії загального режиму.

Історика визнали винним у статевих зносинах із особою, яка не досягла 16 років, повідомляє російська служба Радіо «Свобода».

Сергій Колтирін, за версією російського слідства, у вересні 2018 року разом із своїм знайомим Євгеном Носовим скоїв розпусні дії щодо 13-річного підлітка. Другого обвинуваченого засудили до 11 років позбавлення волі.

 
Сергій Колтирін

Історик Колтирін очолював Медвеж’єгорського музей від 1991 року. Він був одним із учасників розкопок поховань жертв сталінського терору в урочищі Сандармох у Карелії. У 1937—1938 роках там таємно розстріляли й захоронили біля 10 тисяч осіб – переважно з-поміж в’язнів Соловецького і Біломорсько-Балтійського концтаборів.

Усього на території урочища знайдено 230 розстрільних ям.

Меморіальний комплекс в урочищі Сандармох перебуває в підпорядкуванні Медвеж’єгорського музею.

Сергія Колтиріна було заарештовано 3 жовтня 2018 року.

Як повідомляла раніше «Історична правда», з 2016 року правоохоронні органи РФ переслідують також іншого історика – голову карельського правозахисного центру «Меморіал» Юрія Дмитрієва, який також займався розкопками в Сандармосі. Власне, він свого часу і розшукав місце поховання.

Дмитрієва повторно затримали у кінці червня 2018 року. Йому висунули звинувачення в сексуальному насильстві стосовно його неповнолітньої прийомної дочки і заарештували на два місяці.

Центр "Меморіал" вважає нову кримінальну справу проти Дмитрієва політичним переслідуванням.

У 2016 році проти історика була порушена інша справа — за звинуваченням у розпусних діях відносно неповнолітньої прийомної дочки і виготовленні дитячої порнографії. У його комп'ютері виявили фотографії прийомної дочки, які слідчі назвали порнографічними. Сам Дмитрієв заявляв, що робив знімки, щоб відстежувати стан здоров'я дочки і звітувати перед органами опіки.

У квітні 2018 року суд першої інстанції виправдав Дмитрієва за основними статтями звинувачення, але це рішення оскаржила прокуратура. Пізніше Верховний суд Карелії скасував виправдальний вирок. За рішенням суду, до 25 червня цього року Дмитрієв ще перебуватиме під арештом.

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.