Російський дослідник сталінізму Колтирін отримав 9 років колонії

Директора Медвеж’єгорського міського музею Сергія Колтиріна суд Республіки Карелія (Російська Федерація) засудив на 9 років колонії загального режиму.

Історика визнали винним у статевих зносинах із особою, яка не досягла 16 років, повідомляє російська служба Радіо «Свобода».

Сергій Колтирін, за версією російського слідства, у вересні 2018 року разом із своїм знайомим Євгеном Носовим скоїв розпусні дії щодо 13-річного підлітка. Другого обвинуваченого засудили до 11 років позбавлення волі.

 
Сергій Колтирін

Історик Колтирін очолював Медвеж’єгорського музей від 1991 року. Він був одним із учасників розкопок поховань жертв сталінського терору в урочищі Сандармох у Карелії. У 1937—1938 роках там таємно розстріляли й захоронили біля 10 тисяч осіб – переважно з-поміж в’язнів Соловецького і Біломорсько-Балтійського концтаборів.

Усього на території урочища знайдено 230 розстрільних ям.

Меморіальний комплекс в урочищі Сандармох перебуває в підпорядкуванні Медвеж’єгорського музею.

Сергія Колтиріна було заарештовано 3 жовтня 2018 року.

Як повідомляла раніше «Історична правда», з 2016 року правоохоронні органи РФ переслідують також іншого історика – голову карельського правозахисного центру «Меморіал» Юрія Дмитрієва, який також займався розкопками в Сандармосі. Власне, він свого часу і розшукав місце поховання.

Дмитрієва повторно затримали у кінці червня 2018 року. Йому висунули звинувачення в сексуальному насильстві стосовно його неповнолітньої прийомної дочки і заарештували на два місяці.

Центр "Меморіал" вважає нову кримінальну справу проти Дмитрієва політичним переслідуванням.

У 2016 році проти історика була порушена інша справа — за звинуваченням у розпусних діях відносно неповнолітньої прийомної дочки і виготовленні дитячої порнографії. У його комп'ютері виявили фотографії прийомної дочки, які слідчі назвали порнографічними. Сам Дмитрієв заявляв, що робив знімки, щоб відстежувати стан здоров'я дочки і звітувати перед органами опіки.

У квітні 2018 року суд першої інстанції виправдав Дмитрієва за основними статтями звинувачення, але це рішення оскаржила прокуратура. Пізніше Верховний суд Карелії скасував виправдальний вирок. За рішенням суду, до 25 червня цього року Дмитрієв ще перебуватиме під арештом.

Чи здійснювала ОУН замах на Йозефа Геббельса?

У 2006 році в Україні вийшов доволі непогано зроблений десятисерійний документальний серіал Ігоря Кобріна «Собор на крові» про історію українського націоналістичного руху 1920-1940-х років. З нього можна отримати чимало цікавої інформації. Але навряд чи щось може зрівнятися за цікавістю з сенсаційною знахідкою творців серіалу: у червні 1934 році, здійснюючи вдалий атентат на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, Організація українських націоналістів насправді мала на меті вбити... Йозефа Геббельса, який саме перебував 13-15 червня у Польщі з візитом!

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції