Спецпроект

Патона просять захистити Києво-Печерський заповідник від його директора

"Аналогічно до подій початку 1930-х років погромницька активність нового керівництва спрямована на ліквідацію музеїв шляхом їхнього виселення на вулицю та винищення наукової складової самого Заповідника".

Українська громадськість звернулася до президента Національної академії наук Бориса Патона з проханням зупинити нищення Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Підписанти звинувачують нового генерального директора заповідника Марину Громову у намірах знищити науковий потенціал заповідника і виселити наукові установи з Києво-Печерської лаври.

"Історична Правда" наводить текст листа повністю:

-------------------------------------------------------------

                                      " Науковій громадськості світу

Президентові Національної

академії наук України

                                                                         Патону Б.Є.

Шановні пані й панове!

Лихо, що спостигло сучасну українську культуру, набирає нових загрозливих  форм у дальшому наступі на науково-культурницькі заклади.

Досі, протягом більше сотні  років, одним із провідних наукових осередків  українського музейництва вважався Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, попередник якого - київський Церковно-археологічний музей заклав основу його колекції ще до 1917 року.

Біля витоків Заповідника стояли українські вчені світової слави М.Петров, М.Біляшівській, Ф.Ернст, М.Щербаківський П.Потоцький, Ф.Шміт,  П.Курінний.

Про те, як працівники Лаврських музеїв готуються переїхати з 400 тисячами експонатів невідомо куди, читайте у рубриці "Інтерв'ю"

Донедавна в Заповіднику працювали доктори й кандидати наук, фахівці з історії Церкви й сакральної культури.

Щороку в Заповіднику провадилися наукові конференції ("Несторівські читання", "Могилянські читання", "Православ'я наука освіта" тощо), на які з'їжджалися провідні вчені з різних країн. Виходили наукові монографії й збірники.

Ситуація різко змінилася після того, як 8 квітня 2010 року на посаду генерального директора Заповідника було поставлено Громову Марину Едуардівну, вчорашню чиновницю.

Аналогічно до подій початку 1930-х років погромницька активність нового керівництва спрямована на ліквідацію музеїв шляхом їхнього виселення на вулицю та винищення наукової складової самого Заповідника.

Наказами М.Громової вже звільнено 5 докторів наук і 5 кандидатів наук. 

Іншим ученим, що недавно були переатестовані відповідною атестаційною комісію, було "запропоновано" звільнитись самим або бути переведеними на нижчі посади.

Наприклад, упорядникові кількатомового покажчика видань, що вийшли на території України, кандидатові філологічних наук Сергію Петрову запропонували посаду двірника.

Під різними приводами зі штату Заповідника звільняються висококваліфіковані музейники, реставратори.

Так, попереджено про скорочення працівників наукового відділу Фондів: знавця лаврського іконопису Ольгу Коваленко і дослідника старовинної графіки Василя Гончарука.

Подивитися на гордість Лаврського заповідника - золоту скіфську пектораль - можна у розділи "Артефакти"

Натомість на звільнені посади призначаються особи без належної кваліфікації, навіть без відповідної освіти, а подекуди і з кримінальним минулим:

При оголошеному скороченні на 80 посад на роботу вже прийнято понад 60 нових працівників, далеких від музейної справи.

Зупинено підготовку до друку планових робіт, зокрема збірника документів про втрати культурної спадщини України в мирні роки ХХ ст., про що було підписано угоду між заповідником та Інститутом історії України НАН України.

Загроза нависла над єдиним в Україні музейним ВАКівським виданням "Лаврський альманах". Досі не випущено готовий до перевидання провідник по Києву 1930 року за редакцією Ф. Ернста.

Звертаємось до Вас із проханням підтримати наш  протест проти вандалізму, та зупинити нищення Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

З повагою,

Сергій Білокінь, доктор історичних наук, лауреат  Національної премії України ім. Т.Шевченка,

Світлана  Кагамлик, кандидат історичних наук, Київ

Алла  Киридон, доктор історичних наук, професор, Київ

Валерій Ластовський, доктор історичних наук, професор, Київ

Сергій  Сегеда, доктор історичних наук, професор, Київ

Василь Ульяновський, доктор історичних наук, професор, Київ

Андрій Топачевський, письменник, Київ

Марія Матіос, письменниця, лауреат Національної премії України ім.. Тараса Шевченка,

Мирослав Маринович, колишній політв'язень, проректор Українського католицького університету, кавалер орденів "За мужність" 1-го ступеня і "Свободи", Львів

Арсен Зінченко, доктор історичних наук, профессор, Київ

Сергій Петров, кандидат філологічних наук, Київ

Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького", Львів

Володимир В'ятрович, історик, Київ

Марта Гавришко, громадський діяч, Львів

Роман Секелюк, громадський діяч, Канада

Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, віце-президент Академії наук вищої школи, член Національної спілки письменників, Київ

Кролевець Сергій, Голова Всеукраїнської асоціації музеїв і заповідників, Київ

Ігор Гирич, кандидат історичних наук, заввідділом Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С. Грушевського, Київ

Іван Малкович, український поєт і видавець, перекладач, громадський діяч, член Національної спілки письменників України

Олександр Сугоняко, президент Асоціації українських банків , Київ

Анатолій Русначенко, доктор історичних наук, академік Академії вищої школи, Київ

Василь Овсієнко, колишній політв'язень,координатор програми Харківської правозахисної групи, Лауреат премії ім. Василя Стуса, Київ

Зорян Попадюк, колишній політв'язень, Львів

Григорій Приходько, колишній політв'язень, Львів

Олекса Різників, член Національної спілки письменників України, колишній політв'язень,
Одеса

Збір підписів триває".

---------------------------------------------------

"Історична Правда" нагадує, що це вже другий лист працівників заповідника до президента НАНУ. Якщо під першим підписалося семеро людей, то під другим - майже три десятки.

Якщо ви підтримуєте цей відкритий лист, напишіть про це на електронну пошту secretary@vuam.org.ua  - ІМ'Я, ПРІЗВИЩЕ, РІД ЗАНЯТЬ, НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ.

Про завтрашню акцію "Не дамо викинути музеї з Лаври!" читайте тут

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін

1943-2022: Від нацистів – до рашистів

Імперія, яка ніколи не була до кінця засуджена й покарана за свої злочини в минулому, сьогодні повертається у своїй потворній, абсурдній реінкарнації держави-терориста. Спроби умиротворити агресора, призвели до катастрофічних наслідків – він знову чинить масові вбивства, депортації, зґвалтування і грабунки в самому центрі Європи в ХХІ столітті, реалізовуючи цілеспрямований, неприкритий, "ідеологічно обґрунтований", підкріплений псевдоісторичними наративами та дегуманізуючими формами пропаганди, акт геноциду української нації. Але, як показує історія, крах тиранії – неминучий

Коломацький переворот. Вибори Івана Мазепи

У всьому звинуватили гетьмана Івана Самойловича, засудили його і відправили разом з родиною у вигнання, а все майно конфіскували. Ініціатори змови проти Івана Самойловича і організатори цього катастрофічного походу отримали державні нагороди. У Національному архіві Швеції знайдені листи про ці історичні події. Ми надаємо повноцінні тексти німецькомовних джерел з перекладами українською