Спецпроект

Ліквідатори вже готують Інститут національної пам'яті до передачі Табачнику

В Інституті національної пам'яті почала працювати ліквідаційна комісія. Як розповіли працівники, їх офіційно попередили, що 15 лютого 2011 року у них останній робочий день.

Про це повідомляє журнал "Український Тиждень".

Ліквідація установи відбувається згідно з указом президента В.Януковича від 9 грудня 2010 року за № 1085/2010. Щоправда, вже в наступному указі № 1086/2010 президент зобов'язує Кабінет Міністрів створити Український інститут національної пам'яті, як науково-дослідну бюджетну установу при Кабінеті Міністрів України.

В Кабміні створили ліквідаційну комісію на чолі з першим заступником голови інституту Володимиром Кривошеєю, а також - комісію, якій доручили зайнятися створенням нового інституту.

До останньої ввійшли міністр юстиції Лавринович, міністр освіти Табачник, міністр фінансів Ярошенко і нинішній голова інституту Валерій Солдатенко.

Думку про те, що передача УІНП від президента уряду - це фактична ліквідація Інституту, читайте тут

Також, на виконання указу президента, у Кабміні підготували проект постанови про створення Інституту національної пам'яті як науково-дослідного інституту. Вона має бути подана на розгляд уряду до 20 грудня 2010 року і в ній, зокрема передбачається:

- заснувати науково-дослідний інститут національної пам'яті;

- доручити міністерству освіти в двомісячний термін, розробити статут нової установи, її організаційну структуру, штатний розпис та граничні обсяги фінансування.

Поки що цю інформацію цю не оприлюднюють, відтак всі процеси відбуваються за зачиненими дверима, повідомляє видання, стверджуючи, що керівництво новим УІНП не довірять Валерію Солдатенку.

Основна причина - старість. В квітні 2011 р. Солдатенку виповнюється 65 років - граничний вік перебування на державній службі. Тому ім'я керівника, який займатиметься науково-дослідним "забезпеченням" формування політики національної пам'яті - під питанням.

Особливо не пощастило третьому заступнику Валерія Солдатенка - Дмитру Вєдєнєєву, якого призначили на посаду в листопаді 2010 року, вважає видання. Саме тоді розроблялася адміністративна реформа - і людям, які приймали таке рішення було добре відомо, що Вєдєнєєву вдасться попрацювати всього лиш місяць-два. Він пішов на цю посаду, покинувши престижне крісло завідувача кафедри історії національних спецслужб Національної академії СБУ.

Наукову розвідку Дмитра Вєдєнєєва щодо обставин загибелі в Карпатському рейді ковпаківського комісара Руднєва читайте в розділі "Студії"

Його кандидатура могла би частково втихомирити пристрасті довкола установи. Адже Вєдєнєєв - доктор історичних наук, професор, автор та співавтор понад 400 друкованих праць з історії спецслужб, повстансько-партизанських рухів, проблем впливу історичної пам'яті на суспільно-політичне життя України.

Але в самому інституті в таку ймовірність не вірять, пише видання. Працівники чомусь переконані, що Вєдєнєєву керівництво не світить. Адже посада голови інституту - це квота комуністів.

У цьому ракурсі згадується прізвище проректора Академії управління МВС Анатолія Чайковського -"борця із бандеризацією", якого весною цього року скандальний нардеп Вадим Колесніченко вже лобіював на посаду голови Інституту національної пам'яті.

Про те, як Вадим Колесніченко вимагав у ВР змінити слово "російський" на "руський", читайте тут

Жодних гарантій, що працівників старого інституту візьмуть на роботу в новостворений, немає. Керівництво каже, що ніхто не зобов'язаний, при ліквідації установи, забезпечувати роботою її працівників.

Поки що невідомо, яка доля чекає інститутські підвідомчі установи: Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні", Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр", Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили", Музей Української революції 1917-1921 років.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.

Соратник Скоропадського, ідеолог гетьманського руху: до 150-річчя Сергія Шемета

150 років тому, 6 червня 1875 року на Полтавщині народився Сергій Шемет – борець за незалежність України у ХХ столітті; діяч "Просвіти", "Братства Тарасівців", "Лубенської республіки", Української Народної Партії, один із засновників Української Партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації "Український союз хліборобів-державників"; журналіст, співредактор журналу "Хліборобська Україна"; особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського; брат Володимира і Миколи Шемета.