Спецпроект

Учені з Лаври про свого нового директора: "Погромницька активність як у 1930-ті"

Фахівців брутально переводять на низькі посади (наприклад, упорядника кількатомового покажчика видань, що вийшли на території України, Сергія Степановича Петрова - на посаду двірника).

Частина наукового колективу Національного Києво-печерського заповідника виступила проти нового гендиректора музею Марини Громовї.

Вчені звернулися до президента НАНУ Бориса Патона з листом, у якому звинувачують Громову у знищенні наукового потенціалу заповідника.

Лист підписали шість докторів історичних наук. "Історична Правда" наводить його повністю.

"Науковій громадськості світу

Президентові Національної академії наук України

Патону Б.Є.

Шановні пані й панове!

Лихо, що спостигло сучасну українську культуру, набирає нових загрозливих форм у наступі на науково-культурницькі заклади.

Досі одним із провідних наукових осередків українського музейництва вважався Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Тут працювали доктори й кандидати наук, фахівці з історії Церкви й сакральної культури.

Щороку в Заповіднику провадилися наукові конференції ("Несторівські читання", "Могилянські читання", "Православ'я - наука - освіта" тощо), на які з'їжджалися провідні вчені з різних країн. Виходили наукові монографії й збірники.

Ситуація різко змінилася після призначення 8 квітня 2010 року на посаду генерального директора Заповідника Громової Марини Едуардівни.

Аналогічно до подій початку 1930-х років погромницька активність нового керівництва спрямована на знищення наукової складової заповідника, виселення музеїв із приміщень Заповідника. Наказом п. Громової № 230 від 10.11.2010 р. звільнено 5 докторів наук і 5 кандидатів наук.

У різний час ученим, що недавно пройшли атестаційну комісію, було "запропоновано" піти самим або їх брутально переведено на низькі посади (напр., упорядника кількатомового покажчика видань, що вийшли на території України, Сергія Степановича Петрова - на посаду двірника).

Під різними приводами із штату Заповідника звільняються висококваліфіковані музейники (попереджено про скорочення чудового знавця іконопису Ольгу Олександрівну Коваленко), реставратори, натомість на звільнені посади призначаються особи без належної кваліфікації.

Зупинено підготовку до друку планових робіт, зокрема збірника документів про втрати культурної спадщини України в мирні роки ХХ ст., про що було підписано угоду між заповідником та Інститутом історії України НАН України.

Звертаємось до Вас із проханням підтримати наш протест проти вандалізму.

З повагою

Сергій Білокінь, доктор історичних наук, лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка,

Сергій Гальченко, доктор філологічних наук, професор

Світлана Кагамлик, кандидат історичних наук

Алла Киридон, доктор історичних наук, професор

Валерій Ластовський, доктор історичних наук, професор

Сергій Сегеда, доктор історичних наук, професор

Василь Ульяновський, доктор історичних наук, професор.

3 грудня 2010 року".

Нагадаємо, що два тижні тому війну своєму новому директорові оголосив науковий колектив Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Тим часом уряд не полишає своїх намірів виселити з території Києво-Печерської Лаври усі музеї і наукові установи.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.