Спецпроект

У Вінниці хочуть відкрити ставку Гітлера для туристів

Голова Вінницької обласної державної адміністрації Микола Джига наполягає на створенні туристичного маршруту до "Ставки "Вервольф" (Вінницька область) до Дня Перемоги 9 травня 2011 року.

Як передає кореспондент УНІАН, про це він заявив на нараді в ОДА.

"Навколо цього об'єкта вже багато років точиться багато розмов, тому на «ставці Вервольф" пора створити туристичний маршрут, музей пам'яті жертв фашизму таким чином, щоб цей музей нагадував про ті часи, які пережили наші люди, про жертви та героїзм нашого народу. Також має бути продемонстроване обличчя ворога-фашиста. Ми маємо продемонструвати, якого ворога переміг наш народ", - сказав Джига.

Керівник області доручив, щоб землю під "Ставкою Вервольф" було вилучено з користування "Вінницяоблагроліс" та передано Вінницькому краєзнавчому музею.

За словами Джиги, біля цього об'єкту має бути створений музей, де будуть представлені історичні речі часів Великої Вітчизняної війни.

"Для створення цього об'єкту мають бути направлені усі сили управління культури Вінницької облдержадміністрації та залучені найкращі фахівці області", - наголосив він.

Довідка: Ставка Гітлера "Вервольф" (нім. Werwolf - "вовкулака") знаходилася за 8 км на північ від Вінниці біля с. Коло-Михайлівка. Вона призначалася для керування військовими діями на Східному фронті, а деякі дослідники припускають, що і для подальших бойових дій у напрямку Ірану та Індії.

Будівництво велося з осені 1941 р., діяти почала з квітня 1942, в березні 1944 р., напередодні німецького відступу, ставку висадили у повітря.

"Вервольф" фактично був зменшеною копією головної ставки Гітлера "Вольфшанце" в Східній Прусії. Мала електростанцію, аеродром, водопостачання. Наземна частина - 81 дерев`яний будинок, підземна - три залізобетонних бомбосховища, зокрема головний бункер Гітлера з товщиною стін 2,5 м, перекриттів - 4,5 м.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває