Спецпроект

Архівні документи руйнують міф про антисемітизм ОУН - В'ятрович

Український історик Володимир В'ятрович у Гарвардському університеті досліджує архів одного з керівників Організації українських націоналістів, Миколи Лебедя.

Це більше тисячі мікрокопій оригінальних повстанських документів та тисячі документів про діяльність різноманітних українських організацій у діаспорі.

"Архів Лебедя є історичною сенсацією. Після керування ОУН Лебідь тривалий час очолював референтуру зовнішніх зв'язків Організації українських націоналістів. У 1944-му він залишив Україну і за дорученням Шухевича вивіз великий архів матеріалів, які стосуються історії ОУН з 40-х років. Лебедь поповнював архів, перебуваючи у Західній Німеччині, а потім в Америці", - розповів історик Українській службі "Голосу Америки".

За словами В'ятровича, архівні документи дозволяють спростувати антиукраїнські історичні міфи. Зокрема, про "антисемітизм" українських націоналістів та участь ОУН у Голокості.

"Наприклад, звинувачення Романа Шухевича в участі у єврейських погромах у Львові в 1941 році. Документи з архівів СБУ розказали, як цей міф створювали наприкінці 50-х років з політичною метою - дискредитувати тодішнього західнонімецького міністра Теодора Оберлендера. Влітку 1941-го він був у Львові. Документи показують як шукали та готували свідків, як проводили судове засідання", - каже Володимир В'ятрович.

Документи з архіву Миколи Лебедя розповідають про участь євреїв в українському підпіллі, показують, що українське підпілля особливо в післявоєнний період намагалось налагодити співпрацю з євреями. 

"У підручниках КДБ міститься інформація, що у 1947 році представники єврейських націоналістичних кіл намагалися встановити зв'язок з українським підпіллям та Романом Шухевичем", - підкреслив В'ятрович, який в 2009-2010 роках очолював архів Служби безпеки України. 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.