Спецпроект

СУД ПРИЗУПИНИВ РОЗГЛЯД СПРАВИ ШУХЕВИЧА

Вищий адмінсуд призупинив провадження у справі стосовно позбавлення Романа Шухевича звання Героя України.

Провадження за позовом громадянина Оленцевича призупинено до розгляду тотожної справи за аналогічним позовом громадянина Соловйова, повідомив депутат Андрій Парубій, який присутній на засіданні суду.

Він повідомив, що низка громадян та партій, серед яких і "Наша Україна", подавали клопотання про участь у справі в якості третьої сторони, однак суд відмовив у задоволенні таких клопотань.

Водночас, за словами Парубія, суд погодився, щоб екс-президент Віктор Ющенко долучився до процесу в якості третьої сторони.

"Історична Правда", заплутавшись у юридичних хитросплетіннях, подзвонила адвокату Степана Бандери Роману Орєхову (ще не завершена справа про присвоєння Героя України Бандері є майже ідентичною зі справою Шухевича) і попросила його пояснити ситуацію по можливості простою мовою.

Ось що вийшло:

Донецький юрист Володимир Оленцевич наполегливо оскаржував укази президента Ющенка про нагородження тих чи інших осіб - не тільки історичних персонажів, але й діячів сучасності: скажімо, Віталія Гайдука, Юрія Луценка, ректора Донецького медуніверситету Валерія Казакова і навіть Олександра Пасенюка — голову Вищого адміністративного суду України.

В задоволенні усіх цих скарг Оленцевичу донецькі суди відмовили (це було ще за часів президенства Ющенка), в тому числі і в оскарженні указу про присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України. Тому що всі ці президентські укази не стосуються особистих прав та інтересів громадянина Оленцевича.

Кількісний та якісний огляд Героїв України читайте в розділі "Тексти"

Тоді адвокат Оленцевич оскаржив рішення донецької апеляції щодо своєї скарги у касаційній інстанції, а сам звернувся в суд першої інстанції з аналогічним своєму новим позовом щодо указу про Героя Шухевича, тільки подав його від імені громадянина Анатолія Соловйова (як його представник).

У першій інстанції йому відмовили, а от апеляцію Донецький адмінсуд задовольнив. Це діялося вже за президенства Януковича. На це рішення апеляційної інстанції син Романа Шухевича Юрій подав касаційну скаргу у Вищий адміністративний суд України (ВАСУ). Її ще не розглядали.

Тим часом змінилося законодавство і всі позови щодо указів президента став розглядати ВАСУ. Він і прийняв (як касаційна інстанція) до розгляду по суті касаційну скаргу Оленцевича щодо його старого позову. Сьогодні цю скаргу мала розглядати 5-та палата ВАСУ, яка саме й займається позовами до вищих органів влади.

Однак сьогодні ВАСУ чомусь призупинив (це перший такий випадок в історії вітчизняного судочинства) провадження до розгляду аналогічної справи Анатолія Соловйова (тієї, де Оленцевич є представником позивача і касаційну скаргу щодо якої подав у ВАСУ Юрій Шухевич).

(Логічно припустити, що таким чином сьогоднішні судді переклали відповідальність за долю резонансної справи на плечі колег - ІП)

На думку Романа Орєхова, тепер рішення у справі Шухевича може з'явитися не раніше, ніж наприкінці 2011 року. Спершу розглянуть скарги, потім передадуть на новий розгляд у суди першої інстанції і так далі, і досить довго.

Тим часом 29 березня  у ВАСУ відбудеться розгляд касаційної скарги Романа Орєхова на рішення Донецького апеляційного адміністративного суду і Донецького окружного адміністративного суду, які задовольнили позов того ж таки Володимира Оленцевича,  визнавши указ президента Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання Героя України незаконним і скасувавши його.

Як бачимо, ситуація настільки абсурдна, що навіть людині з юросвітою непросто розібратися.

Юридичний лікнеп щодо "справи Ющенка-Бандери-Шухевича від анонімних юристів читайте в розділі "Дайджест"

Фото майна, вилученого у громадянина Шухевича після його смерті, дивіться у розділі "Артефакти"

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року