Спецпроект

Ющенко збиратиме підписи за пам’ятник Мазепі

Екс-президент Віктор Ющенко ініціює збір підписів на підтримку встановлення пам'ятника Івану Мазепі у Полтаві.

"Ми сьогодні сформулюємо лист, щоб його люди, інтелігенція, журналісти, сотні тисяч людей підписали, і звернемося до полтавської влади", - сказав він журналістам у понеділок, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Ющенко нагадав, що пам'ятник Мазепі вже 2 роки як споруджений, однак його досі не встановили.

При цьому він переконаний, що питання встановлення пам'ятника залежить більшою мірою від людей.

"Я переконаний, що полтавська земля повинна мати пам'ятник Івану Мазепі", - зазначив Ющенко.

Він висловив сподівання, що думка людей допоможе владі Полтави чітко визначитися і поставити крапку в цьому питанні.

Як відомо, пам'ятник гетьману вже виготовлений, верхня частина, без п'єдесталу, знаходиться в Києві.

Депутати Полтавської міськради погодили установку пам'ятника на Соборній площі в Полтаві. Проте потім міська влада Полтави (на той час - БЮТ), ввела мораторій на будівельні роботи на цій площі, тому виготовлений пам'ятник на даний момент встановлювати ніде.

ЗМІ також писали про те, що не встановлений ще пам'ятник Мазепі розкрадають - зокрема, познімали бронзові ґудзики.

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.