Спецпроект

В Одесі так люблять червоні прапори, що зривають їх з установ

Охорона одеської мерії затримала на місці злочину чоловіка, який украв із адмінбудівлі "Прапор Перемоги". Інцидент стався в другій половині дня 10 квітня, у день визволення міста від нацистів.

Про це повідомляє "Сегодня".

"Громадянин просто йшов по Думській площі і несподівано кинувся до будівлі міськвиконкому. Піднявся на одну з прикрашають дім скульптур і зняв прапор, - розповів працівник міськради, який не побажав назватися. -  Його побачили охоронці муніципалітету, схопили і викликали міліцію. Він пояснив, що хотів вивісити прапор на своєму балконі".

В управлінні інформації мерії факт крадіжки підтвердили, додавши, що подальшу долю зловмисника визначить міліція.

Тим часом у прес-службі Одеського УВС заявили, що не володіють інформацією про такий затримання, хоча джерело у відомстві повідомило, що подібних випадків 10 квітня було декілька.

Зокрема, за словами міліціонера, копії прапора Перемоги зникли з декількох шкіл: "Затриманий, швидше за все, буде покараний за адмінстаттею про дрібне хуліганство, виплатить невеликий штраф - 80 грн".

Нагадаємо, що у березні 2011 року Одеська міськрада зобов’язала держустанови під час урочистих заходів до Дня Перемоги й Дня звільнення Одеси використовувати копії прапора Перемоги, який був вивішений радянськими солдатами на рейхстагом у травні 1945 року.

У травні 2005 року президент України Віктор Ющенко нагородив за встановлення прапора Перемоги над рейхстагом лейтенанта Олексія Береста званням "Герой України" (посмертно).

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.