Спецпроект

ЧОРНІ АРХЕОЛОГИ ПРОДАЮТЬ АРХІВ УПА ЗА 500 ТИСЯЧ (+фото)

На одному з інтернет-аукціонів виставлений на продаж архів документів, пов'язаних з діяльністю Української повстанської армії. Власники оцінили його в 500 тисяч грн.

Про це повідомляє "Комерсант" у матеріалі "Цінні папери підуть з молотка".

Вчора на одному з інтернет-аукціонів невідомі розмістили оголошення про продаж архіву штабу УПА. "Близько 3,5 тис. сторінок, серед яких 6 наказів командувача Романа Шухевича, звіти про діяльність, протоколи і списки", - йдеться у ньому.

Там же поміщені фотографії великого пакету документів. Оцінили архів його продавці в 500 тис. грн.

 

Журналіст видання спробував зв'язатися з авторами оголошення, які, ймовірно, проживають у Львові, проте у відповідь прийшло лише повідомлення: "Спробую організувати зв'язок з власником".

Історики заявляють, що в документах немає принципово нових відомостей про діяльність УПА, однак підкреслюють, що вони повинні належати державі.

Директор львівського Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, до якого раніше зверталися посередники власників документів, розповів, що папери випадково потрапили до рук так званих "чорних" археологів, які проводили розкопки в лісовому масиві у Львівській області.

"Вони шукали техніку і зброю часів Другої світової війни, а знайшли ці папери", - розповів Забілий.

Архів містить як опубліковані раніше документи, так і ще невідомі історикам. Зокрема, шкільні листи Ніла Хасевича (автора пропагандистських плакатів УПА) з позначками його вчителя, укази об'єднаних груп УПА, що діяли на території Волинської області, а також звіти про діяльність підпільних повстанських груп з різних областей Галичини в 1930-1940 роках і шість наказів командувача УПА Романа Шухевича (щоправда, без його підпису).

Малюнки і плакати Ніла Хасевича (АРТЕФАКТИ)

За словами Руслана Забілого, архів не містить принципово нових відомостей про діяльність УПА, "однак для істориків важливий кожен папір".

На його думку, дії власників архіву неприйнятні: "Багато років тому люди своїми життями платили за ці документи, так що спекулювати ними просто аморально. Весь архів має бути власністю держави, а не приватних осіб".

Колишній глава архіву СБУ, дослідник історії повстанського руху Володимир В'ятрович оцінив дії власників архіву жорсткіше. "Сволота на крові героїв заробляє гроші", - написав він на своїй персональній сторінці у Facebook. На думку В'ятровича, держава повинна конфіскувати архів, а його власників притягнути до відповідальності.

Редактор інтернет-видання "Історична правда" Вахтанг Кіпіані дотримується іншої думки: "Навіть якщо в архіві немає нічого принципово нового, добірка документів в таких обсягах і за конкретні періоди є цінною. Було б добре, якби хтось викупив їх і передав в якій-небудь спеціалізований музей".

Втім, в такий розвиток подій він мало вірить: "На ринку таких цін, як 500 тис. грн за подібний архів, просто немає, тому швидше за все власники почнуть продавати його по частинах, що значно зменшить його історичну цінність".

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.