Спецпроект

ЧОРНІ АРХЕОЛОГИ ПРОДАЮТЬ АРХІВ УПА ЗА 500 ТИСЯЧ (+фото)

На одному з інтернет-аукціонів виставлений на продаж архів документів, пов'язаних з діяльністю Української повстанської армії. Власники оцінили його в 500 тисяч грн.

Про це повідомляє "Комерсант" у матеріалі "Цінні папери підуть з молотка".

Вчора на одному з інтернет-аукціонів невідомі розмістили оголошення про продаж архіву штабу УПА. "Близько 3,5 тис. сторінок, серед яких 6 наказів командувача Романа Шухевича, звіти про діяльність, протоколи і списки", - йдеться у ньому.

Там же поміщені фотографії великого пакету документів. Оцінили архів його продавці в 500 тис. грн.

 

Журналіст видання спробував зв'язатися з авторами оголошення, які, ймовірно, проживають у Львові, проте у відповідь прийшло лише повідомлення: "Спробую організувати зв'язок з власником".

Історики заявляють, що в документах немає принципово нових відомостей про діяльність УПА, однак підкреслюють, що вони повинні належати державі.

Директор львівського Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, до якого раніше зверталися посередники власників документів, розповів, що папери випадково потрапили до рук так званих "чорних" археологів, які проводили розкопки в лісовому масиві у Львівській області.

"Вони шукали техніку і зброю часів Другої світової війни, а знайшли ці папери", - розповів Забілий.

Архів містить як опубліковані раніше документи, так і ще невідомі історикам. Зокрема, шкільні листи Ніла Хасевича (автора пропагандистських плакатів УПА) з позначками його вчителя, укази об'єднаних груп УПА, що діяли на території Волинської області, а також звіти про діяльність підпільних повстанських груп з різних областей Галичини в 1930-1940 роках і шість наказів командувача УПА Романа Шухевича (щоправда, без його підпису).

Малюнки і плакати Ніла Хасевича (АРТЕФАКТИ)

За словами Руслана Забілого, архів не містить принципово нових відомостей про діяльність УПА, "однак для істориків важливий кожен папір".

На його думку, дії власників архіву неприйнятні: "Багато років тому люди своїми життями платили за ці документи, так що спекулювати ними просто аморально. Весь архів має бути власністю держави, а не приватних осіб".

Колишній глава архіву СБУ, дослідник історії повстанського руху Володимир В'ятрович оцінив дії власників архіву жорсткіше. "Сволота на крові героїв заробляє гроші", - написав він на своїй персональній сторінці у Facebook. На думку В'ятровича, держава повинна конфіскувати архів, а його власників притягнути до відповідальності.

Редактор інтернет-видання "Історична правда" Вахтанг Кіпіані дотримується іншої думки: "Навіть якщо в архіві немає нічого принципово нового, добірка документів в таких обсягах і за конкретні періоди є цінною. Було б добре, якби хтось викупив їх і передав в якій-небудь спеціалізований музей".

Втім, в такий розвиток подій він мало вірить: "На ринку таких цін, як 500 тис. грн за подібний архів, просто немає, тому швидше за все власники почнуть продавати його по частинах, що значно зменшить його історичну цінність".

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.