Спецпроект

Заради спорту влада знову руйнує історію

Біля частини музею "Київська фортеця" почали будувати зону гостинності до Євро-2012.

Будівництво йде біля підніжжя військового укріплення "Косий капонір", побудованого в XIX столітті як частина Печерської фортеці, пише "Сегодня".

Роботи почали перед травневими святами. "Забудовники розкопали військовий вал і почали вбивати палі без узгодження з музеєм", - стверджує глава комісії з культури Київради Олександр Бригинець.

Директор музею "Київська фортеця В'ячеслав Кулинич вважає: "Капонір - військова споруда з цегли і каменю, укопана в землю, з товстими стінами, з амбразурами і бійницями. Але стоїть він на валу, без нього ніякого капоніра бути не може! Музей нікому не давав дозволу на знесення!".

У НСК "Олімпійський" заперечують: пам'ятник вони не руйнують.

"Ми від "Капоніра" відступили 10 метрів і пам'ятник не чіпаємо. Навпаки, ми там обладнаємо спеціальну стежку, по якій туристи зможуть пройти уздовж капоніра і помилуватися ним. Ніяких "військових валів" там немає, ми проводили нараду з цього приводу з фахівцями, де були й архітектори", - заявив начальник управління перспективного будівництва НСК Дмитро Ковальчук.

"Усі дозволи, включаючи "Укрдержекспертизу", дозвіл на знесення зелених насаджень, на початок будівництва в нас є", - зауважив він.

У цьому ж упевнений і заступник глави КМДА по Євро-2012 Анатолій Голубченко.

"Ніякої історичної цінності цей вал не становить. Ми розбиралися в цій ситуації. На цьому місці вже кілька разів щось будували", - сказав Голубченко.

"Тут був льодовий стадіон і корти, але вони знаходилися далі. Самі вали ніхто не чіпав! Обійти вал можна було: побудувати трохи далі або вписати "зону гостинності" у ландшафт, побудувати на валу, але не зривати землю", - вважає директор "УкрНДІпроектрестраврація" Олександр Молож.

Це не перший скандал навколо музею "Київська фортеця". Наприкінці грудня 2006 року, під новий рік, на території музею знесли історичний Київський телеграф - як говорили історики, це був перший військовий телеграф Києва. Тоді влада і будівельники стверджували, що знесли лише старі сарайчики і військові склади.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.