Спецпроект

КГБ і західні атомні монополії спільно приховували наслідки Чорнобиля

Після року інформаційної блокади Комітет державної безпеки (КГБ) СРСР виявив, що для поширення потрібної інформації за кордоном можна використовувати й "клятих капіталістів", для яких правда про масштаби аварії була фінансово незручною.

Про це пише у колонці "Історія з грифом "Секретно" для ТСН.ua Володимир В'ятрович.

"Перше скупе повідомлення про вибух Кремль дозволив оприлюднити 28 квітня 1986 року, після тиску Швеції, фахівці якої зафіксували на своїй території підвищену радіацію", - повідомляє історик.

Тим часом на Заході піднімається справжня інформаційна хвиля про аварію в Чорнобилі (перше інформаційне повідомлення 28 квітня 1986 року в програмі ABC News).

Перший телесюжет про Чорнобиль на Заході (ВІДЕО)

В'ятрович зазначив, що документи КГБ показують, як керівництво Кремля намагалося з допомогою спецслужби контролювати іноземних журналістів.

Наприклад, вказує В'ятрович, першим ЧАЕС відвідали американці - аж 23 лютого 1987 року. КГБ звітував, що хоч професор Гарвардського університету Уілсон Роберт і кореспондент "Лос Анджелес Тайм" Робер Шпір з'їздили на ЧАЕС, проте виміряти рівень радіації їм не дали.

Радянська влада "для заперечення розгорнутого буржуазними засобами інформації пропагандистського галасу довкола аварії на ЧАЕС" запрошувала журналістів комуністичних видань.

"Але швидко чекісти усвідомили, - пише В'ятрович, - для поширення потрібної їм інформації можна використовувати не лише ідеологічних союзників, але й "клятих капіталістів", для яких правда про масштаби аварії була фінансово незручною".

Наприклад, у документах КГБ є інформація, що 24 квітня 1987 року в 30-кілометровій зоні ЧАЕС перебували журналісти американської телекомпанії СBS.

Після їхньої роботи КГБ звітував: "Знімальна група зацікавлена у висвітленні ліквідації аварії у вигідному для нас світлі у зв'язку з наміром власників атомних станцій Заходу довести безпеку їх подальшого використання".

Історик пише, що через кілька місяців від початку організованих вояжів закордонних журналістів в Чорнобильську зону в КГБ із задоволенням констатували: більшість публікацій в іноземних медіа після квітня 1987 року "мають об'єктивний і доброзичливий характер", що "пояснюється зацікавленістю західних монополій у зв'язку з тим, що матеріали про події на ЧАЕС викликали масовий рух серед населення їх країн з вимогами заборонити будівництво об'єктів атомної енергетики".

"Тим часом людей вбивала відсутність елементарних відомостей, які могли запобігти багатьом нещастям. Лише у січні 1994 року Україна прийняла Закон "Про державну таємницю", який заборонив засекречування будь-яких відомостей про екологічні катастрофи", - підкреслив В'ятрович.

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".