Спецпроект

Міжнародна спільнота пам'яткознавців стурбована ситуацією з Десятинною

Український національний комітет Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ICOMOS) підготував заяву щодо відбудови Десятинної церкви у м. Києві.

Текст заяви наводить сайт "Відлуння віків":

"Міжнародна спільнота фахівців з охорони культурної спадщини стурбована намірами так званого відтворення церкви Богородиці Десятинної у м. Києві. Незважаючи на пряму заборону законодавства здійснювати будь-яке будівництво на території пам'яток, зараз плануються заходи із спорудження на місці унікальної пам'ятки нової культової споруди однієї з чисельних конфесій, зареєстрованих в Україні.

Під загрозою знищення автентичні залишки як самої Десятинної церкви, так і археологічної пам'ятки національного значення на Старокиївській горі.

Ця територія (земельна ділянка по вул. Володимирська, 2 в Шевченківському районі м. Києва) розташовується в Центральному історичному ареалі міста, в архітектурній охоронній зоні, на території пам'ятки археології національного значення "Місто Володимира", занесеної до Державного реєстру нерухомих пам'яток України постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.09 № 928 (охоронний № 260010-Н) і є заповідною археологічною зоною загальнодержавного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.1965).

Церква Богородиці Десятинна - визначна пам'ятка архітектури, археології, історії, мистецтва, з якою пов'язані важливі сторінки вітчизняної історії, була збудована у самому центрі середньовічного Києва, на території Cтарокиївської гори, унікальний культурний шар якої містить пам'ятки доби неоліту, трипільського, скіфського та ранньослов'янського часів, язичницький могильник, князівські палаци, ремісничі майстерні, братську могилу захисників Києва 1240 р.

Храм, споруджений наприкінці X століття князем Володимиром Святославовичем, неодноразово перебудовувався впродовж XI-XII ст., а за трагічних подій 1240 г. був зруйнований.

Руїни проіснували до початку XIX ст., коли архітектор В.П. Стасов звів нову споруду церкви. Залишки первісної будівлі на окремих ділянках досліджувалися у XIX ст., в 1908-1911 рр., в 1938-1939 рр.

Ще один цикл досліджень здійснено 2005-2010 рр. спільними зусиллями українських і російських учених. Попри незначний об'єм збережених автентичних залишків Десятинної церкви, у ході кожного нового циклу досліджень наукові уявлення про первісний мурований храм суттєво розширилися та уточнилися, а консерваційна засипка розкопів дозволила максимально зберегти уцілілі залишки.

З огляду на це навіть відтворення точного плану церкви є дискусійним. Найавторитетніші вчені, зокрема К. Конант, М. Брунов, Ю. Асєєв, М. Холостенко, Г. Логвин та інші, створили півтора десятки варіантів її реконструкцій.

Так зване відтворення Десятинної церкви буде прямим порушенням норм світового пам'яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам'яток та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Положення цих актів вимагають збереження автентичних пам'яток й заперечують реконструкцію (відтворення або створення копій у гаданих первинних формах) цих пам'яток.

Масштабне будівництво на території пам'ятки неминуче призведе до значних культурно-історичних втрат. До того ж відбудова масивної споруди Десятинної церкви не відповідає сучасній містобудівній ситуації, внесе дисонанс в середовище яскравої барокової пам'ятки - Андріївської церкви ХVІІІ ст., яка зараз номінується до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Звертаємось усіх відповідальних осіб, які будуть приймати рішення про майбутнє пам'ятки, закликаємо усіх небайдужих дослухатися до думки професіоналів і діяти в рамках закону. Це має бути найголовнішою засадою у справі музеєфікації Десятинної церкви.

За дорученням загальних зборів УНК ІКОМОС від 4 лютого 2011 року

Президент УНК ІКОМОС Микола Яковина".

Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць (ІКОМОС) - неурядова асоціація професіоналів метою діяльності якої є збереження і захист культурної спадщини по всьому світі.

ІКОМОС було засновано в 1965 у Варшаві як результат Венеційської хартії. Організація базує свою діяльність на принципах, закріплених у 1964 році Міждународною Хартією зі збереження і відродження пам'яток та історичних місць.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.