Спецпроект

Міжнародна спільнота пам'яткознавців стурбована ситуацією з Десятинною

Український національний комітет Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ICOMOS) підготував заяву щодо відбудови Десятинної церкви у м. Києві.

Текст заяви наводить сайт "Відлуння віків":

"Міжнародна спільнота фахівців з охорони культурної спадщини стурбована намірами так званого відтворення церкви Богородиці Десятинної у м. Києві. Незважаючи на пряму заборону законодавства здійснювати будь-яке будівництво на території пам'яток, зараз плануються заходи із спорудження на місці унікальної пам'ятки нової культової споруди однієї з чисельних конфесій, зареєстрованих в Україні.

Під загрозою знищення автентичні залишки як самої Десятинної церкви, так і археологічної пам'ятки національного значення на Старокиївській горі.

Ця територія (земельна ділянка по вул. Володимирська, 2 в Шевченківському районі м. Києва) розташовується в Центральному історичному ареалі міста, в архітектурній охоронній зоні, на території пам'ятки археології національного значення "Місто Володимира", занесеної до Державного реєстру нерухомих пам'яток України постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.09 № 928 (охоронний № 260010-Н) і є заповідною археологічною зоною загальнодержавного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.1965).

Церква Богородиці Десятинна - визначна пам'ятка архітектури, археології, історії, мистецтва, з якою пов'язані важливі сторінки вітчизняної історії, була збудована у самому центрі середньовічного Києва, на території Cтарокиївської гори, унікальний культурний шар якої містить пам'ятки доби неоліту, трипільського, скіфського та ранньослов'янського часів, язичницький могильник, князівські палаци, ремісничі майстерні, братську могилу захисників Києва 1240 р.

Храм, споруджений наприкінці X століття князем Володимиром Святославовичем, неодноразово перебудовувався впродовж XI-XII ст., а за трагічних подій 1240 г. був зруйнований.

Руїни проіснували до початку XIX ст., коли архітектор В.П. Стасов звів нову споруду церкви. Залишки первісної будівлі на окремих ділянках досліджувалися у XIX ст., в 1908-1911 рр., в 1938-1939 рр.

Ще один цикл досліджень здійснено 2005-2010 рр. спільними зусиллями українських і російських учених. Попри незначний об'єм збережених автентичних залишків Десятинної церкви, у ході кожного нового циклу досліджень наукові уявлення про первісний мурований храм суттєво розширилися та уточнилися, а консерваційна засипка розкопів дозволила максимально зберегти уцілілі залишки.

З огляду на це навіть відтворення точного плану церкви є дискусійним. Найавторитетніші вчені, зокрема К. Конант, М. Брунов, Ю. Асєєв, М. Холостенко, Г. Логвин та інші, створили півтора десятки варіантів її реконструкцій.

Так зване відтворення Десятинної церкви буде прямим порушенням норм світового пам'яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам'яток та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Положення цих актів вимагають збереження автентичних пам'яток й заперечують реконструкцію (відтворення або створення копій у гаданих первинних формах) цих пам'яток.

Масштабне будівництво на території пам'ятки неминуче призведе до значних культурно-історичних втрат. До того ж відбудова масивної споруди Десятинної церкви не відповідає сучасній містобудівній ситуації, внесе дисонанс в середовище яскравої барокової пам'ятки - Андріївської церкви ХVІІІ ст., яка зараз номінується до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Звертаємось усіх відповідальних осіб, які будуть приймати рішення про майбутнє пам'ятки, закликаємо усіх небайдужих дослухатися до думки професіоналів і діяти в рамках закону. Це має бути найголовнішою засадою у справі музеєфікації Десятинної церкви.

За дорученням загальних зборів УНК ІКОМОС від 4 лютого 2011 року

Президент УНК ІКОМОС Микола Яковина".

Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць (ІКОМОС) - неурядова асоціація професіоналів метою діяльності якої є збереження і захист культурної спадщини по всьому світі.

ІКОМОС було засновано в 1965 у Варшаві як результат Венеційської хартії. Організація базує свою діяльність на принципах, закріплених у 1964 році Міждународною Хартією зі збереження і відродження пам'яток та історичних місць.

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.

Поляки в ОУН: причини вступу

Чимало дослідників визвольного руху натрапляли на згадки про участь поляків в підпіллі ОУН і УПА. Однак довго історикам не вдавалося акумулювати критичної маси інформації для повноцінного дослідження. Зрештою це реалізував Ярослав Антонюк в довіднику "Поляки в ОУН: біограми та документи" – спільному проєкті Українського інституту національної пам'яті та Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

Війна, про яку домовилися у Москві: Радянсько-польська війна 1939 року

Друга світова війна супроводжувалася руйнуванням цілих держав, трагедіями народів та докорінними змінами на політичній карті світу. Одним із механізмів цих змін у Європі був "Таємний додатковий протокол", який був складовою німецько-радянського пакту про ненапад. Узгоджені сторонами "сфери взаємних інтересів" умовними лініями розтинали величезний простір Східної та Північної Європи, від норвезьких кордонів до гирла Дунаю. Польща опинилася в центрі поділу й невдовзі зникла з політичної карти Європи.