Спецпроект

Міжнародна спільнота пам'яткознавців стурбована ситуацією з Десятинною

Український національний комітет Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ICOMOS) підготував заяву щодо відбудови Десятинної церкви у м. Києві.

Текст заяви наводить сайт "Відлуння віків":

"Міжнародна спільнота фахівців з охорони культурної спадщини стурбована намірами так званого відтворення церкви Богородиці Десятинної у м. Києві. Незважаючи на пряму заборону законодавства здійснювати будь-яке будівництво на території пам'яток, зараз плануються заходи із спорудження на місці унікальної пам'ятки нової культової споруди однієї з чисельних конфесій, зареєстрованих в Україні.

Під загрозою знищення автентичні залишки як самої Десятинної церкви, так і археологічної пам'ятки національного значення на Старокиївській горі.

Ця територія (земельна ділянка по вул. Володимирська, 2 в Шевченківському районі м. Києва) розташовується в Центральному історичному ареалі міста, в архітектурній охоронній зоні, на території пам'ятки археології національного значення "Місто Володимира", занесеної до Державного реєстру нерухомих пам'яток України постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.09 № 928 (охоронний № 260010-Н) і є заповідною археологічною зоною загальнодержавного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.1965).

Церква Богородиці Десятинна - визначна пам'ятка архітектури, археології, історії, мистецтва, з якою пов'язані важливі сторінки вітчизняної історії, була збудована у самому центрі середньовічного Києва, на території Cтарокиївської гори, унікальний культурний шар якої містить пам'ятки доби неоліту, трипільського, скіфського та ранньослов'янського часів, язичницький могильник, князівські палаци, ремісничі майстерні, братську могилу захисників Києва 1240 р.

Храм, споруджений наприкінці X століття князем Володимиром Святославовичем, неодноразово перебудовувався впродовж XI-XII ст., а за трагічних подій 1240 г. був зруйнований.

Руїни проіснували до початку XIX ст., коли архітектор В.П. Стасов звів нову споруду церкви. Залишки первісної будівлі на окремих ділянках досліджувалися у XIX ст., в 1908-1911 рр., в 1938-1939 рр.

Ще один цикл досліджень здійснено 2005-2010 рр. спільними зусиллями українських і російських учених. Попри незначний об'єм збережених автентичних залишків Десятинної церкви, у ході кожного нового циклу досліджень наукові уявлення про первісний мурований храм суттєво розширилися та уточнилися, а консерваційна засипка розкопів дозволила максимально зберегти уцілілі залишки.

З огляду на це навіть відтворення точного плану церкви є дискусійним. Найавторитетніші вчені, зокрема К. Конант, М. Брунов, Ю. Асєєв, М. Холостенко, Г. Логвин та інші, створили півтора десятки варіантів її реконструкцій.

Так зване відтворення Десятинної церкви буде прямим порушенням норм світового пам'яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам'яток та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Положення цих актів вимагають збереження автентичних пам'яток й заперечують реконструкцію (відтворення або створення копій у гаданих первинних формах) цих пам'яток.

Масштабне будівництво на території пам'ятки неминуче призведе до значних культурно-історичних втрат. До того ж відбудова масивної споруди Десятинної церкви не відповідає сучасній містобудівній ситуації, внесе дисонанс в середовище яскравої барокової пам'ятки - Андріївської церкви ХVІІІ ст., яка зараз номінується до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Звертаємось усіх відповідальних осіб, які будуть приймати рішення про майбутнє пам'ятки, закликаємо усіх небайдужих дослухатися до думки професіоналів і діяти в рамках закону. Це має бути найголовнішою засадою у справі музеєфікації Десятинної церкви.

За дорученням загальних зборів УНК ІКОМОС від 4 лютого 2011 року

Президент УНК ІКОМОС Микола Яковина".

Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць (ІКОМОС) - неурядова асоціація професіоналів метою діяльності якої є збереження і захист культурної спадщини по всьому світі.

ІКОМОС було засновано в 1965 у Варшаві як результат Венеційської хартії. Організація базує свою діяльність на принципах, закріплених у 1964 році Міждународною Хартією зі збереження і відродження пам'яток та історичних місць.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.