Спецпроект

В Калуші хочуть відкрити музей, подібний до "Тюрми на Лонцького"

Делегація калуських краєзнавців відвідала Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Про це повідомляє "Відлуння віків" із посиланням на Західну інформаційну корпорацію.

У Львові директор музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий розповів про створення експозиції, поділився досвідом напрацювання проектно-кошторисної документації ремонтних робіт, яких вимагає корпус колишнього слідчого ізолятора НКВД-КГБ, надав методичні консультації.

Калушани мають задум відкрити свій музей-меморіал у підвалах приміщення, де від 1944 до 1950 року розміщувався гарнізон, а саме приміщення до 1956 року використовувалося як тюрма, у якій утримували і катували арештованих борців за незалежність України.

Калуський "Меморіал" за участю репресованих політв'язнів здійснив ідентифікацію приміщення в'язничних камер колишньої тюрми НКВС-КДБ на вул. Січинського, 11. Ініціатори музею мають намір створити на базі колишньої тюрми експозицію українського визвольного руху й збирають для неї історичні матеріали та свідчення очевидців про події 1944-1956 років.

Екскурсію тюрмою "на Лонцького" (ФОТО)

Калуська міська рада підтримала створення музею, передбачивши в бюджеті 70 тис. грн. на відновлювальні роботи.

До речі, існують припущення, що на території між колишнім приміщенням НКВС (тепер - музична школа №1) та колишньою їдальнею (тепер - управління казначейства, поряд зі сквером, де встановлено пам'ятник Іванові Франку) могли існувати підземні ходи та захоронення закатованих.

За свідченням колишнього керівника технічного гуртка Володимира Сікори, "на підлозі і стінах підвалу були згустки крові, які, вочевидь, у 40-х роках ніхто навіть не спробував змити, бодай водою. Залишилося і людське волосся. Місцями воно було приклеєне кров'ю настільки, що не можна було відшкрябати. Окрім цього, добре пам'ятаю написи на стінах, датовані 1946-1947 роками. Це були вишкрябані нігтями та кров'ю звернення до матері, батька, дітей. Загалом - маса прізвищ та, вочевидь, останніх послань".

Михайло Воскобійник. Останній Голова Української Національної Ради

22 серпня 1992 року на урочистостях із відзначення першої річниці відновлення незалежності України повноважні представники Державного центру УНР в екзилі склали свої повноваження і передали їх у Києві очільникам відновленої України. Серед них був Голова Української Національної Ради Михайло Воскобійник. На той час в архівних фондах української зовнішньої розвідки лежала ще не розсекречена справа-формуляр на нього під назвою "Елегантний".

Сухомлинський VS Макаренко: остаточне вирішення церковного питання в Павлиші

Ім'ям Василя Сухомлинського названо вулиці та навчальні заклади, його, як педагога і досі шанують не лише в Україні, а навіть у Китаї. Навколо нього сформовано образ гуманіста, "павлиського добротворця", який щиро любив дітей та віддавав їм своє серце. Часом Сухомлинського навіть зараховують до покоління "шістдесятників" у педагогіці, намагаючись створити образ прихованого борця з комуністичною системою.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.