Спецпроект

В Калуші хочуть відкрити музей, подібний до "Тюрми на Лонцького"

Делегація калуських краєзнавців відвідала Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Про це повідомляє "Відлуння віків" із посиланням на Західну інформаційну корпорацію.

У Львові директор музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий розповів про створення експозиції, поділився досвідом напрацювання проектно-кошторисної документації ремонтних робіт, яких вимагає корпус колишнього слідчого ізолятора НКВД-КГБ, надав методичні консультації.

Калушани мають задум відкрити свій музей-меморіал у підвалах приміщення, де від 1944 до 1950 року розміщувався гарнізон, а саме приміщення до 1956 року використовувалося як тюрма, у якій утримували і катували арештованих борців за незалежність України.

Калуський "Меморіал" за участю репресованих політв'язнів здійснив ідентифікацію приміщення в'язничних камер колишньої тюрми НКВС-КДБ на вул. Січинського, 11. Ініціатори музею мають намір створити на базі колишньої тюрми експозицію українського визвольного руху й збирають для неї історичні матеріали та свідчення очевидців про події 1944-1956 років.

Екскурсію тюрмою "на Лонцького" (ФОТО)

Калуська міська рада підтримала створення музею, передбачивши в бюджеті 70 тис. грн. на відновлювальні роботи.

До речі, існують припущення, що на території між колишнім приміщенням НКВС (тепер - музична школа №1) та колишньою їдальнею (тепер - управління казначейства, поряд зі сквером, де встановлено пам'ятник Іванові Франку) могли існувати підземні ходи та захоронення закатованих.

За свідченням колишнього керівника технічного гуртка Володимира Сікори, "на підлозі і стінах підвалу були згустки крові, які, вочевидь, у 40-х роках ніхто навіть не спробував змити, бодай водою. Залишилося і людське волосся. Місцями воно було приклеєне кров'ю настільки, що не можна було відшкрябати. Окрім цього, добре пам'ятаю написи на стінах, датовані 1946-1947 роками. Це були вишкрябані нігтями та кров'ю звернення до матері, батька, дітей. Загалом - маса прізвищ та, вочевидь, останніх послань".

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.