Спецпроект

Держархів допоможе шукати загиблих у Другій світовій

Державна архівна служба України та Всеукраїнська громадська організація пошуковців "Союз "Народна пам'ять" підписали меморандум про співробітництво в пошуку загиблих жертв війни та політичних репресій.

Про це ІП повідомила прес-служба ВГО "Союз "Народна пам'ять".

Підписи на документі поставили голова ДАСУ Ольга Гінзбург та голова організації пошуковців Ярослав Жилкін.

За словами Гінзбург, надзвичайно корисною та цікавою для пошукових організацій буде інформація, що зберігається в обласних архівах. Згідно з меморандумом, обласні архівні установи також будуть включені у співпрацю з громадськими пошуковими організаціями.

Окрім того, ДАСУ як державна установа має угоди з архівними установами різних країн та може отримувати від них різноманітну інформацію:

"При цьому на наше звернення архіви інших країн відповідають значно швидше, ніж на запити фізичних осіб. Якщо, наприклад, в Центральному архіві Міноборони Росії в місті Подольську наш запит може бути опрацьований протягом 10 днів, то на такий же запит від простого громадянина можуть відповісти через три місяці".

"В рамках роботи за цим меморандумом ми зможемо вибудувати такий ланцюжок: фізичні особи, що шукають своїх загиблих родичів, можуть звертатися по допомогу до ВГО "Союз "Народна пам'ять", а громадська організація у свою чергу - до нас, - зазначила Гінзбург. - Таким чином спільними зусиллями ми зможемо зробити набагато більше у справі увічнення пам'яті загиблих".

"За останніми даними, які мені вдалося з'ясувати, у нас близько 6 млн. зниклих без вісти під час Великої Вітчизняної війни. В жодної країни світу немає такої кількості, - повідомив голова правління ВГО "Союз "Народна пам'ять" Ярослав Жилкін. - А вони насправді не зникли, вони загинули і лежать десь в окопах, землянках, бліндажах. Ми знаходимо їх там, де їх смерть застала".

Жилкін зазначив, що не всіх знайдених вдається ідентифікувати, лише приблизно одного зі ста. За допомогою співпраці з архівами пошуковець сподівається покращити цю статистику і повернути імена значно більшій кількості загиблих.

За словами Ярослава Жилкіна, понад 50% роботи пошуковців - це саме робота в архівах: пошук та уточнення місця тих чи інших подій, кількості їх учасників, кількості загиблих, місць поховань тощо.

Тепер не лише архіви будуть сприяти більшій ефективності польових пошукових робіт, а й пошуковці зможуть збагачувати архіви досі невідомими фактами, які часто з'ясовуються в ході польових експедицій та фіксуються у звітах пошуковців.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.