Спецпроект

На Рівненщині виявили поховання УПА, серед них - курінний "Лайдака"

17 серпня 2011 р. у с. Літвиця Дубровицького району Рівненської області на прохання сільського голови товариством пошуку жертв війни та політичних репресій "Пам'ять" були проведені пошуково-дослідницькі роботи з метою виявлення поховань воїнів УПА.

Про це "Історичній Правді" повідомила благодійна ініціатива "Героїка".

За спогадами старожилів с. Літвиця, у 1944 р. на сільському цвинтарі був похований курінний УПА Микита Скуба-"Лайдака", який загинув в бою з підрозділом Внутрішніх військ Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР.

За деякий час, як стверджують літні люди, поруч з курінним поховали ще декількох повстанців. Точна кількість вояків та місце спочинку курінного не були відомі.

В результаті пошуково-дослідницьких робіт фахівці виявили п'ятеро кістяків: один жіночий та четверо чоловічих. Всі п'ятеро були поховані приблизно в один період на відстані близько метра один від одного.

 Розкопана братська могила вояків УПА

За переказами старожилів, курінний Лайдака був високого зросту, мав широкі плечі та був похований у військовому однострої.

Один з п'яти виявлених кістяків належить молодій людині високого зросту з широкими плечима. Характерно, що ця людина була вбрана у військовий однострій - це вдалось встановити за виявленими ґудзиками та пряжками.

"З великою долею ймовірності можна стверджувати, що підчас пошуково-дослідницьких робіт був виявлений кістяк курінного УПА Микити Скуби-"Лайдаки", трьох воїнів УПА та невідомої підпільниці", - заявив голова товариства "Пам'ять" Любомир Горбач.

Благодійна ініціатива "Героїка" розпочала роботу над виготовленням козацьких хрестів. Дана ініціатива займається впорядкуванням українських військових поховань, встановленням пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених борцям за незалежність України.

Фото: ініціатива "Героїка"

Станом на 29 серпня 2011 р. вже виготовлено три бетонні хрести, триває збір коштів необхідних для виготовлення ще двох.

Загалом для завершення всіх робіт (виготовлення двох хрестів, їх перевезення та встановлення на могилах) потрібно близько 5 000 грн. Охочі підтримати благородну справу грошима можуть дізнатися всю необхідну інформацію тут.

Микита Скуба (1916, с. Бичаль Костопільського районну Рівненської області - 11 березня 1944, Рівненська область) - сотник УПА, курінний загону ім.Колодзінського Воєнної Округи "Заграва".

На початку 1943 року був військовим референтом Сарненської округи ОУН (б) "Ворскла". Весною 1943 р. був арештований німцями і деякий час перебував в Рівненській в'язниці, організував і здійснив втечу.

В серпні 1943 р. став командиром 2-х сотень рейдуючої Бойової групи УПА "Бористена"; з вересня 1943 р. - командир загону УПА ім. Колодзінського ВО "Заграва".

Станом на січень 1944 р. виглядав наступним чином: "32-35 років, високого зросту, худий, лице видовжене, ніс прямий, волосся русяве, очі сірі, поранена ліва рука". Загинув в бою з підрозділом ВВ НКВС біля рідного села 11 березня 1944 р., про що занотовано у відповідному звіті: "будучи раненим у ліве рам'я, стріляв ще одною рукою з коліна і командував боєм, доки не впав із другої кулі".

Посмертно отримав звання сотника УПА (17 березня 1944 р.). Восени 1944 р. на його честь було названо бригаду УПА.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.