Спецпроект

На Рівненщині виявили поховання УПА, серед них - курінний "Лайдака"

17 серпня 2011 р. у с. Літвиця Дубровицького району Рівненської області на прохання сільського голови товариством пошуку жертв війни та політичних репресій "Пам'ять" були проведені пошуково-дослідницькі роботи з метою виявлення поховань воїнів УПА.

Про це "Історичній Правді" повідомила благодійна ініціатива "Героїка".

За спогадами старожилів с. Літвиця, у 1944 р. на сільському цвинтарі був похований курінний УПА Микита Скуба-"Лайдака", який загинув в бою з підрозділом Внутрішніх військ Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР.

За деякий час, як стверджують літні люди, поруч з курінним поховали ще декількох повстанців. Точна кількість вояків та місце спочинку курінного не були відомі.

В результаті пошуково-дослідницьких робіт фахівці виявили п'ятеро кістяків: один жіночий та четверо чоловічих. Всі п'ятеро були поховані приблизно в один період на відстані близько метра один від одного.

 Розкопана братська могила вояків УПА

За переказами старожилів, курінний Лайдака був високого зросту, мав широкі плечі та був похований у військовому однострої.

Один з п'яти виявлених кістяків належить молодій людині високого зросту з широкими плечима. Характерно, що ця людина була вбрана у військовий однострій - це вдалось встановити за виявленими ґудзиками та пряжками.

"З великою долею ймовірності можна стверджувати, що підчас пошуково-дослідницьких робіт був виявлений кістяк курінного УПА Микити Скуби-"Лайдаки", трьох воїнів УПА та невідомої підпільниці", - заявив голова товариства "Пам'ять" Любомир Горбач.

Благодійна ініціатива "Героїка" розпочала роботу над виготовленням козацьких хрестів. Дана ініціатива займається впорядкуванням українських військових поховань, встановленням пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених борцям за незалежність України.

Фото: ініціатива "Героїка"

Станом на 29 серпня 2011 р. вже виготовлено три бетонні хрести, триває збір коштів необхідних для виготовлення ще двох.

Загалом для завершення всіх робіт (виготовлення двох хрестів, їх перевезення та встановлення на могилах) потрібно близько 5 000 грн. Охочі підтримати благородну справу грошима можуть дізнатися всю необхідну інформацію тут.

Микита Скуба (1916, с. Бичаль Костопільського районну Рівненської області - 11 березня 1944, Рівненська область) - сотник УПА, курінний загону ім.Колодзінського Воєнної Округи "Заграва".

На початку 1943 року був військовим референтом Сарненської округи ОУН (б) "Ворскла". Весною 1943 р. був арештований німцями і деякий час перебував в Рівненській в'язниці, організував і здійснив втечу.

В серпні 1943 р. став командиром 2-х сотень рейдуючої Бойової групи УПА "Бористена"; з вересня 1943 р. - командир загону УПА ім. Колодзінського ВО "Заграва".

Станом на січень 1944 р. виглядав наступним чином: "32-35 років, високого зросту, худий, лице видовжене, ніс прямий, волосся русяве, очі сірі, поранена ліва рука". Загинув в бою з підрозділом ВВ НКВС біля рідного села 11 березня 1944 р., про що занотовано у відповідному звіті: "будучи раненим у ліве рам'я, стріляв ще одною рукою з коліна і командував боєм, доки не впав із другої кулі".

Посмертно отримав звання сотника УПА (17 березня 1944 р.). Восени 1944 р. на його честь було названо бригаду УПА.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.