За 20 років на Прикарпатті згоріло 19 дерев'яних храмів

У Івано-Франківській області протягом останніх 20 років через порушення правил експлуатації електрообладнання згоріло 19 дерев'яних церков.

Про це повідомляє Zaxid.net із посиланням на заступника начальника управління культури Івано-Франківської облради Василя Тимківа.

"Внаслідок незадовільної експлуатації електромережі та електрообладнання, неуважності під час користування свічками за 20 років втрачено через пожежу 19 дерев'яних церков", - сказав він.

За словами В.Тимківа, ще 12 церков - пам'яток архітектури місцевого значення - громади самовільно розібрали у зв'язку з аварійністю несучих конструкцій.

Він зазначив, що деякі релігійні громади в області порушують чинне законодавство про охорону культурної спадщини.

Зокрема, дерев'яні церкви самовільно оббивають бляхою, замінюють на їх куполах дерев'яні гонти на сучасні покрівельні матеріали, які спотворюють історичний вигляд пам'ятки, перемальовують старовинні ікони та іконостаси, покривають їх дерев'яні частини блискучою плівкою тощо.

"Все це є наслідком катастрофічного недофінансування галузі охорони культурної спадщини, а саме паспортизації пам'яток сакральної архітектури", - вважає В.Тимків.

У Івано-Франківській області під охороною держави перебувають 462 дерев'яні церкви та дзвіниці.

Нагадаємо, що цього року із Львівського обласного бюджету на збереження старовинних дерев'яних храмів планується виділити 838 тисяч грн.

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.