ТАБАЧНИК ВВАЖАЄ, ЩО "МАЛОРОСІЯ" - НІЖНА НАЗВА УКРАЇНИ

Міністр освіти Дмитро Табачник не вважає слово "Малоросія" приниженням для України - навпаки, наполягає на його пестливому значенні.

Про це він розповів в інтерв'ю православному журналу "Фома".

"У всіх слов'янських мовах є аналог, який демонструє, що слово "мала" у цьому випадку не є приниженням. Поляки саме так називають серце своєї країни, звідки пішла їхня державність - Малопольська", - переконує Табачник.

Малороси, які створили Імперію. Трилогія

Міністр зазначив, що навіть центральна вулиця Праги в основній та найдавнішій частині міста має назву "Мала країна".

"З самого початку в слові "Малоросія" - ніжність та шанування до батьківщини історичної Русі, її найдавнішому, початковому центру. В тому, як намагаються сьогодні спотворити цю позицію, видаючи Україну за щось принижене та незначне в очах Російського світу", - зазначив міністр.

Генконсул РФ у Львові плутає "руське" і "російське"

На уточнююче питання що Табачник розуміє під словосполученням "Русский мир", міністр відповів так:

"Руський мир - цілком природне поняття, що ніяк не суперечить політичній незалежності її складових частин. ... Завдяки тому, що Україна є частиною "Русского мира", ми отримали можливість долучитися до величезного світу загальноросійської літератури, світу найвеличніших інтелектуальних глибин", - сказав Табачник.

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».