Толстоухов запевняє, що видає свій опус про Харцизьк за власні кошти

Книга Анатолія Толстоухова "Харцизьк: час, події, люди", на видання якої з держбюджету виділено 350 тис. гривень, насправді видається не за державний рахунок.

Про це заявив радник прем'єр-міністра Анатолій Толстоухов у інтерв'ю "Главкому".

"Ми цю книгу видавали на гроші, зібрані в місті, в тому числі мною, депутатами Тулубом, Ларіним, Зубановим, нашими земляками, - стверджує чиновник. - У книзі немає й копійки бюджетних грошей".

Ось як виглядає фінансування книги "Харцизьк: час, події, люди. Том 1" (1000 екземплярів по 350 грн = 350 тисяч грн) словами Толстоухова:

"В Україні не було книжок, які розповідають про історію областей, міст, районів. На сесії депутатів було прийнято рішення про створення редакційної колегії, опікунської ради, сформовано авторський колектив. За рік видається одна книга, потім друга. Виникає питання: де взяти гроші на її видання?

Їду в Москву, знаходжу там колишнього першого секретаря міськкому Луньова, який очолює потужну структуру у вугільній галузі: - "Володимир Георгійович, для видання книжки потрібні гроші".

Луньов виділяє 30 тисяч доларів, Тулуб не менше, ми з Зубановим і Ларіним даємо. На сесії приймається рішення про підписку на видання: вносьте 250 гривень, і щойно книжка вийде - ви її отримаєте. Таким чином, акумулювалися кошти на видання".

"Ані Тулуб, ні Зубанов, ні Ларін, ні Толстоухов гонорарів не отримували, - запевнив радник прем'єра. - Премії отримали люди, які безпосередньо працювали над книгою. А нам як гонорар вручили по одному екземпляру в шкіряній палітурці".

2004 рік: як Толстоухов проголошував Януковича президентом (ФОТО)

Нагадаємо, учора стало відомо, що Держкомтелерадіо вирішило профінансувати за програмою підтримки книговидання "Українська книга" книгу "Харцизьк: час, події, люди. Том 1", де співавторами є колишній міністр Анатолій Толстоухов, голова Черкаської ОДА Сергій Тулуб та інші високопосадовці.

Натомість Держкомтелерадіо, незважаючи на протестні листи від президента НАНУ Бориса Патона, відібрало державне фінансування у 54-го (додаткового) тому зібрання творів Івана Франка, який містить літературознавчі, фольклористичні, етнографічні та публіцистичні праці Каменяра.

У 2010 році Держкомтелерадіо вже просив у держави 350 тисяч на видання 1000 екземплярів першого тому твору Толстоухова про його рідний Харцизьк, але отримав від "Української книги" відмову. З аналогічним проханням Держкомтелерадіо звернувся до держави і цього року.

Толстоухова звинуватили в плагіаті книги з історії України

Заступник голови Держкомтелерадіо Анатолій Мураховський, відповідаючи на запитання, чому ця книга заслужила право на виділення 350 тисяч гривень бюджетних коштів для її підготовки, виготовлення та розповсюдження в рамках програми "Українська книга", пообіцяв знизити вартість видання.

Обґрунтовуючи цінність книги "Харцизьк: час, події, люди. Том 1", Мураховський сказав, що вона цікава як "історична повість про одне з міст України".

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.