Спецпроект

У колишній нацистській в'язниці покажуть фільми про Голокост

Документальні стрічки про євреїв України в часи Другої світової війни та про українців, які їх рятували, демонструватимуть в Національному музеї "Тюрма на Лонцького", де в 1941-1944 роках була катівня гестапо.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

У неділю, 30 жовтня (початок о 13:00), відбудуться показ та обговорення фільму "Назви своє ім'я" (режисер Сергій Буковський, продюсер Стівен Спілберг) - повнометражного документального фільму про Голокост на території України. 

На неділю, 6 листопада (початок о 13:00), заплановані показ та обговорення канадської документальної стрічки "Вона заплатила життям", знятої Іриною Корпан про долю своєї бабусі - Катерини Сікорської, котра в роки Другої світової війни була розстріляна нацистами за рішення врятувати трьох євреїв. 

Покази та обговорення влаштовані з ініціативи Наукового центру дослідження юдаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової до 70-річчя трагедії Бабиного Яру, де вбивали євреїв, українців та ромів. 

Директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий повідомив, що музей у співпраці з Центром дослідження юдаїки імені Ф. Петрякової започатковує в рамках щонедільного музейного кінолекторію демонстрацію та обговорення фільмів, що розповідають про Шоа (Голокост). 

Праведники світу - українці, які рятували євреїв

Історик Володимир В'ятрович, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, підкреслив: "На думку керівництва Радянського Союзу, замордовані у Бабиному Яру не заслуговували на пам'ять: адже це - євреї, яких після війни прийнято було називати "безродними космополітами" і "агентами міжнародного капіталізму", це українці - "буржуазні націоналісти та колаборанти", це військовополонені - "зрадники батьківщини". Сьогодні ми повертаємо в суспільну дискусію раніше не відомі чи спотворені факти і віримо, що праця істориків та кінодокументалістів дозволить кожному дізнатися більше про минуле та зробити власні висновки".   

"Євреї, поруч із українцями та поляками, були серед жертв тоталітарної машини, інструментом якої була ця в'язниця. У незалежній Україні тут створено національний меморіал, в якому ми нагадуємо всім про злочини, що не повинні повторитися", - додав Руслан Забілий. 

Нагадаємо, що в 1941-1944 роках у "Тюрмі на Лонцького" розташовувалася слідча тюрма гестапо (таємної поліції Третього рейху), а в 1939-1941 та 1944-1991 роках - слідча тюрма НКВД-КГБ. До 1939 року тут була польська в'язниця, яка будувалася для кримінальних злочинців, а з часом перетворилася на місце утримання політичних в'язнів - учасників українського визвольного руху.

2008 року тюрму було вперше відкрито для громадськості, а в червні 2009 році Центр досліджень визвольного руху за підтримки СБУ та львівської громади презентував тут музей, якому 13 жовтня 2009 року надано статус Національного.  

ДОВІДКА

"Назви своє ім'я" - це повнометражний документальний фільм про Голокост на території України. Фільм, продюсером якого виступив Стівен Спілберг, знято Інститутом відеоісторії й освіти Фонду Шоа при Університеті Південної Каліфорнії за співробітництва з Фондом Віктора Пінчука.

Режисер Сергій Буковський створив фільм на основі свідоцтв українською та російською мовами з архіву Інституту Фонду Шоа та сучасних кадрів, знятих в Україні. Автор запрошує глядача в подорож відкриттів, поринаючи разом із українськими студентками-розшифровувачками у свідоцтва місцевих єврейських жителів, які дивом вціліли під час масових розстрілів, а також тих, хто рятував своїх друзів, сусідів і зовсім незнайомих людей під час Голокосту.

Глядач довідується про те, що їм довелось пережити, і разом з тим одержує можливість поглянути на сучасну Україну й дізнатися про етнічні стереотипи, що продовжують існувати й понині, а також про те, як пострадянське суспільство вирішує питання про увічнення місць масових розстрілів десятків тисяч єврейських родин та інших жертв нацизму. 

"Вона заплатила життям" - це годинний документальний фільм, який канадка Ірина Корпан зняла про долю своєї бабусі - Катерини Сікорської, котра під час Другої світової війни заплатила життям за рішення врятувати трьох євреїв під час Шоа. Історія, розказана друзями та рідними Катерини Сікорської із Підгаєць на Тернопільщині, засвідчує її відвагу та героїзм під час воєнного лихоліття.

Це надихаючий, емоційний і водночас відвертий погляд на нацистську окупацію і на те, як вона була сприйнята єврейською та українською громадами. У маленькому містечку представники різних національностей жили у злагоді, аж поки не розпочався нацистський терор.

Саме тоді Катерина Сікорська наважилася сховати своїх сусідів-євреїв - міського фотографа Михайла Кляра та двох братів підлітків - Леона та Доліка Креселів, щоб урятувати їм життя. Гестапо за доносом арештувало жінку-вдову, яка піклувалася про своїх дітей-напівсиріт, осиротивши їх цілковито: Катерину Сікорську кинули до в'язниці у Бережанах, згодом перевели до тюрми в Тернополі, де засудили до страти і виконали вирок.

Події фільму відбуваються в Україні, Канаді та Ізраїлі. За мужність Катерина Сікорська була удостоєна титулу Праведниці світу.

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".