Кернес хоче демонтувати пам'ятний знак на честь суверенітету України (ФОТО)

Найближчими днями у Харкові буде демонтовано пам'ятний знак на честь проголошення декларації про суверенітет 1990 року, що знаходиться у Саду ім. Т. Шевченка, та пам'ятник кошовому отаману Івану Сіркові в місті Мерефа.

Про це повідомляє Спілка української молоді.

Харківська міська комісія з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища на чолі з її головою - Геннадієм Кернесом - нещодавно прийняла рішення про демонтаж і перенесення пам'ятного знаку на честь проголошення декларації про державний суверенітет України, а також пам'ятника козацькому отаманові Іванові Сіркові у м. Мерефі Харківського району Харківської області.

Фото: СУМ

Під приводом приведення міських територій до "цивілізованих стандартів" чемпіонату "Євро-2012", посилаючись на міфічні критерії "неестетичності" і "архітектурної доцільності", вказані пам'ятники у терміновому режимі мусять бути знесені і переміщені у рекреаційні зони, місцезнаходження яких на даний момент остаточно не вирішене. 

На могилі Сірка відкрили капличку і козацьку вежу (ФОТО)

Наразі повний комплект документації щодо демонтажу знаходиться на затвердженні в управлінні культури Харківської обласної державної адміністрації.

 

Згадані пам'ятники були встановлені на початку 1990-х років за ініціативи громадськості Харківщини. Вони є своєрідними символами української державності на Харківщині, біля яких традиційно проходять різноманітні громадські заходи.

2007: Добкін і Кернес записують передвиборчий ролик (ВІДЕО)

У лютому 2011 Харківська міська топонімічна комісія відмовилася перейменовувати об'єкти, названі на честь Григорія Котовського та Михайла Калініна. У липні комісія рекомендувала - а міськрада Харкова підтримала пропозицію - назвати сквер на околиці міста іменем Радянської України.

Також керівник комісії і міський голова Геннадій Кернес заявляв про наміри встановити в Харкові пам'ятники співакові Володимиру Висоцькому і артистці Людмилі Гурченко.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.