"Ляпис Трубецкой" зробив кліп у стилістиці Лесі Українки (ВІДЕО)

Білоруський гурт "Ляпис Трубецкой" презентував новий кліп на пісню "Не бути худобою". Це перша в історії групи пісня, написана на вірші іншого автора - класика білоруської поезії Янки Купали.

Знятий у Києві кліп витримано в стилістиці народовських соціалістичних рухів кінця XIX - початку ХХ сторіч. В новом відео музиканти гурту з'являються в образах людей того часу - робітників, селян, різночинців - на тлі забороненого Лукашенком біло-червоного прапора Білоруської Народної республіки 1918 року і гербу часів Великого князівства Литовського "Погоня".

"Ляпис" в останніх альбомах завжди віддавав шану соціальній тематиці, спрямованій проти світу споживання, а тут гурт іще й звернувся до традиції білоруських і українських інтелігентських рухів - соціал-демократичних із національним ухилом, які призвели до створення БНР і УНР.

БНР і УНР: суперечка за Брест

Янка Купала - аналог наших Лесі Українки та Івана Франка. Націонал-демократ, опонент царату, романтик, співець БНР, якого радянська влада потім перетворила на співця класової боротьби.

Вірш Купали 1908 року "Хто ты гэткi?" лідер рок-гурту Сергій Міхалок раніше читав на концертах у перервах між піснями, а потім поклав на музику.

"Довго не міг підступитися до цього вірша, адже в кількох рядках тут закладено епос та історію цілого народу, - розповів Міхалок. - Мене вразило, що вірші, написані багато років тому, які були на злобу дня ще тоді, й сьогодні звучать дуже актуально. Цікаво, що Купала може підказати всім білорусам, що робити і як жити тут і зараз - і то краще, ніж будь-які промови сучасних політиків".

Ньюанс зйомок: на початку в кадрі з'являється сучасна "Робітнича Газета" - колишній друкований орган ЦК Компартії УРСР.

Інші пісні білоруською:

1410: народна пісня про князя Вітовта. Реконструкція (ВІДЕО)

1991: пісня про історію Білорусі. Реп + мультик (ВІДЕО)

"Ляпіси" свідомо змінили назву пісні з "Хто ты гэткi?" на "Не быць скотам".

Текст пісні:

Хто ты гэткі? — Свой, тутэйшы.

Чаго хочаш? — Долі лепшай.

Якой долі? — Хлеба, солі.

А што болей? — Зямлі, волі.

Дзе радзіўся? — Ў сваёй вёсцы (cелі - ІП).

Дзе хрысціўся? — Пры дарожцы.

Чым асвенчан? — Кроўю, потам.

Чым быць хочаш? — Не быць скотам.

(1908)

Нагадаємо, у жовтні 2010 року в Києві відкрили пам'ятник Уладзіміру Караткєвічу - засновнику жанру історичного детективу в Білорусі.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.