Спецпроект

1410: народна пісня про князя Вітовта

Білоруський ансамбль середньовічної музики "Стары Ольса" виконує пісню, яку називають народною. Реконструктори також забезпечили чудовий відеоряд із "картинками з Грюнвальдської битви".

Білоруський ансамбль середньовічної музики "Стары Ольса" виконує пісню, яку називають народною (нібито походить з XV сторіччя, запис зберігається у вільнюському архіві Зінкевича).

Білоруські реконструктори також забезпечили чудовий відеоряд, де важка литовсько-руська піхота рубається зі своїми хрестоносними колегами (очевидно, мається на увазі Грюнвальдська битва, в якій військо Великого князівства Литовського і очолював князь Вітовт).

Про те, як наша нинішня влада "святкувала" 600-річчя битви під Грюнвальдом, читайте в розділі "Тексти"

Вітовт активно централізував владу, ліквідуючи автономію удільних князівств того часу (в тому числі й українських - Волині, Поділля, Київщини, Сіверщини) і розбудовуючи "вертикаль влади".

"Руською" столицею своєї велетенської держави ("литовською" столицею було Вільно) князь зробив наш Луцьк.

Його харизма була такою великою, що й через 100 років у юридичних документах з ностальгією про старі часи, коли був порядок, вживалася формула "...як було за князя Вітовта". Правда, централізаційні устремління великого князя викликали недовольство руської шляхти, що після смерті Вітовта вилилося у громадянську війну.

Але це вже інша історія. Наразі нас цікавить пісня наших північних сусідів:

Едзе Вітаўт па вуліцы,
За ім нясуць дзве шабліцы,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Шаблі літы злотам біты,
У яшчар-скуру апавіты,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Адна шабля для спадара,
Друга шабля на татара,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Стануў Вітаўт прад кашовым,
Бліснуў ў сонцы шабляй новай,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Стукнуў-грукнуў у падковы,
Гэй, шыхтуйся пан кашовы.
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Гэй, шыхтуйся збройна жвава,
Дзе йдзе бітвы слаўна справа,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Гукнуў кош ды з самапалаў
З сяміпятых ад запалаў,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Крыкнуў: "Слава слаўны княжа,
Вораг ў полі косцю ляжа",
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Кілька знакових моментів - у пісні, нібито створеній за кількадесят років до першої згадки про козаків, співається про якогось кошового і про архетипово козацькі "семип'ядні (?) самопали". Мушкет довжиною сім п'ядей від запалу (тобто від курку) - це приблизно 1,2-1,4 метра.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.