Музей історії Києва таки переїде на "Театральну". Але частково

В скандальній забудові на вул. Богдана Хмельницького, 7 над метро "Театральна" буде розміщено тільки експозиційні та виставкові зали Музею історії міста Києва. Головні ж підрозділи музею залишатимуться там, де знаходяться і зараз, в палаці мистецтв "Український дім".

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець, посилаючись на офіційну позицію КМДА.

 

"Кожен музей - три в одному: виставкові зали, фондосховище і наукова структура. Тільки спільна і збалансована робота усіх трьох підрозділів гарантує успішність музею, - зазначив депутат. - Відстань між науковцями і екскурсоводами, між експонатами, тими, що в залі і тими, що в фондах, повинна бути максимально короткою. Розмістити зали на відстані кількох кілометрів від фондосховищ, це все одно, що розмістити ванну кімнату в одному районі, а спальню в іншому".

Бригинець нагадав, що в "Українському домі" недостатньо місця для фондосховища, що в попередні роки не давало вченим нормально здійснюувати наукові дослідження щодо історії Києва: "КМДА спільно з Кабміном повинні знайти для музею відповідне приміщення площею близько 10 тис. метрів, а не вдаватися до "розчленування» закладу".

За словами депутата, КМДА також прийняла рішення про проведення додаткових ремонтних робіт із пристосування приміщень "Українського дому" для розміщення фондів та облаштування робочих місць для науковців.

 

Нагадаємо, перший штат Музею історії Києва (заснований у 1978 році) і його база розміщувалися в Будиночку Петра на Подолі. З 1982 року музей працював у Кловському палаці на Липках.

У 2004-му приміщення палацу передали Верховному суду України, а музей "тимчасово" залишився без власного приміщення. З 2004 року музей не має постійного приміщення. Його фонди зберігаються в Українському домі, а археологічний відділ, розташований у Будиночку Петра, намагаються виселити.

Улітку 2011 року київська влада пообіцяла переселити музей у скандальну забудову над метро "Театральна". Депутати Київради від опозиції кажуть, що це приміщення не пристосоване для збереження експонатів.

 

 

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.

Соратник Скоропадського, ідеолог гетьманського руху: до 150-річчя Сергія Шемета

150 років тому, 6 червня 1875 року на Полтавщині народився Сергій Шемет – борець за незалежність України у ХХ столітті; діяч "Просвіти", "Братства Тарасівців", "Лубенської республіки", Української Народної Партії, один із засновників Української Партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації "Український союз хліборобів-державників"; журналіст, співредактор журналу "Хліборобська Україна"; особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського; брат Володимира і Миколи Шемета.