Багатостраждальний Музей історії Києва знову виселяють

Археологічний відділ Музею історії Києва знову виселяють з Будиночка Петра.

Про це повідомляють "Коментарі" з посиланням на завідувача відділом Музею історії Києва Віталія Ковалинського.

За його словами, сьогодні, 13 вересня, о 9:00 до будиночка Петра I (по вул. Костянтинівській, 6/9), в якому розташовується археологічний відділ Музею історії Києва, під'їхала машина з вантажниками і почалося примусове виселення музею.

"Управління Культури з незрозумілих для нас причин і, незважаючи на наші протести, видало наказ про негайне виселення археологічних фондів у кількості 120 одиниць - тобто, абсолютно крихких речей - в інший часовий непристосоване приміщення, - наголосив Ковалинський. - Чому вони так зробили - не знаю. Зараз Будиночок Петра знаходиться у веденні не Управління культури, а Управління охорони пам'яток. Але чомусь наказ цей віддала пані Зоріна (Світлана Зоріна, голова Головного управління культури і мистецтв КМДА)".

За його словами, поки що вивезли кілька стелажів. При цьому про переїзд працівники попереджені не були.

Виселяють археологічний відділ на 4-й поверх Українського дому, де вже 8 років складовані інші фонди Музею Києва.

"Справа в тому, що археологічні фонди - це зовсім інше, з ними потрібно дуже акуратно поводитися, і при будь-якому переміщенні вони псуються і руйнуються, - пояснив заввідділом. - Звичайно, коли-небудь їх потрібно було б перевозити, але відразу в постійне приміщення. А постійне приміщення, яке пропонує нам Олександр Попов на "Театральній", абсолютно не підходить за всіма параметрами".

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.