Мєдвєдєв ліквідував комісію з "фальсифікації історії"

Комісія з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії при президенті РФ припинила своє існування. Історики вважають це закономірним, адже замість науки структура займалася чиновницькими відписками і створювала враження цензури.

Про це йдеться в указі президента РФ Дмітрія Мєдвєдєва, повідомляють "Московские Новости".

Структура, до складу якої в 2009 році увійшло кілька істориків і безліч високопоставлених представників силових відомств, міністерств і депутатів Держдуми, насторожила тоді професійних дослідників.

Ініціатива створення комісії спочатку виходила з МЗС, стурбованого "хвилею історичних претензій", яка наростала в колишніх радянських республіках.

Заявленою метою діяльності комісії було:

"- узагальнення та аналіз інформації про фальсифікацію історичних фактів і подій, спрямовану на применшення міжнародного престижу Російської Федерації;

- розгляд пропозицій з питань протидії спробам фальсифікації історичних фактів і подій на шкоду інтересам Росії;

- вироблення рекомендацій щодо адекватного реагування на спроби фальсифікації історичних фактів і подій та з нейтралізації їхніх можливих негативних наслідків".

Подальша діяльність комісії, що збиралася двічі на рік, не стала менш помітною. Натомість її учасники стали отримувати безліч листів-вимог покарати тих чи інших "фальсифікаторів", які "неправильно" трактують історію.

Член комісії, директор Інституту загальної історії РАН академік Олександр Чубар'ян оцінює діяльність комісії позитивно: "Вона за три роки сприяла полегшенню доступу до архівів та ініціювала розсекречення документів. Її створення було кроком назустріч ветеранам, стурбованим спотвореннями історії Великої Вітчизняної війни, і в цьому відношенні її робота також була не марною".

Олександр Чубар'ян про те, як добре було Україні в СРСР

Директор Санкт-Петербурзького інституту історії РАН, доктор історичних наук Віктор Плешков, який не входив до комісії, назвав президентську структуру "мертвонародженою".

"Вона за роки свого існування не виконала жодної відчутної роботи - полегшення доступу до архівів, фінансування серйозних проектів, пов'язаних з публікацією документів, - сказав Плешков. - Не зробила навіть спроби поставити питання необхідності видавцям перед публікацією проводити експертизу справжності різного роду "невідомих документів", які публікуються нині великими накладами, як це сталося, наприклад, із "щоденниками Берії".

За словами Плешкова, комісія викликала сумні асоціації з радянським часом - в наукові установи раптом стали надсилати циркуляри до вимог відзвітувати про викриття фальсифікаторів. Їх мало хто сприймав серйозно, але все ж доводилося придумувати відписки.

Як створити образ ворога. Україна в російських підручниках

Директор Державного Ермітажу, член-кореспондент РАН, доктор історичних наук Михайло Піотровський вважає скасування цієї структури цілком закономірним.

"Термін "фальсифікація" неприйнятний для професійної наукової дискусії і для нормального політичного діалогу. Він з розряду пропагандистськи-публіцистичних, - сказав Піотровський. - Без різних підходів та інтерпретацій наука стоїть на місці, і спроба "відрегулювати" погляди на ті чи інші історичні події була приречена на провал".

За словами Піотровського, замість планованої відповіді на "історико-політичні нападки з боку наших найближчих сусідів", комісія, мала контрпродуктивний ефект: її існування, хай і бездіяльно-невинне, дало привід говорити про спроби держави впливати на свободу науки.

Як відомо, в січні Мєдвєдєв проголосив 2012 рік Роком російської історії.

Дивіться також:

Естонський ролик, який висміює діяльність комісії з фальсифікації (ВІДЕО)

"Це фільм про одне з найбільших жахіть нашої історії" — історик Олександр Зінченко про фільм "Голодомор. Літописці"

До Дня пам’яті жертв голодоморів та 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років Суспільне Мовлення презентує документальний серіал "Голодомор. Літописці". Про історії, покладені в основу фільму, та силу проєкту в ефірі Радіо Культура розповідає автор сценарію, історик Олександр Зінченко.

Розвідка УНР в пошуках доказів більшовицьких злочинів

Карна справа Олексія Костюченка відкриває чимало деталей з життя тогочасної української еміграції. Сам Костюченко служив Україні в 1917-1921 роках. З особливою цікавістю слідчі НКВС звертають увагу на його старого знайомого — Володимира Шевченка, колишнього сотника Армії УНР. Ще на початку 30-х, Шевченко активно копав інформацію стосовно Голодомору в Україні 1932-1933 рр., неодноразово нелегально потрапляв на територію УРСР, був тихим та непримітним розвідником Державного Центру УНР в екзилі.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Олена Теліга: очі і серце звернені на Київ

У часописі «Волинь» за 21 вересня 1941 року, № 4а вміщена стаття Олени Теліги «Перед брамою столиці», яка не увійшла до жодного видання її творів, а отже залишається маловідомою. Натомість стаття віддзеркалює головний імператив її життя і творчості - прагнення об’єднати українську націю і повернутися до державного Києва. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга повернулася до Києва, щоб більше ніколи його не покинути і за що заплатила власним життя.