На батьківщині Василя Кука відкриють музей УПА

Львівська ОДА розглядає питання про відкриття експозиції, присвяченої Українській повстанській армії, в історико–краєзнавчому музеї смт. Красне Буського району.

Про це повідомляє ЗІК.

 

Як зазначив голова Буської райдержадміністрації Володимир Сай, ідея музейного проекту в селищі Красне виникла декілька років тому, коли пішов з життя останній головнокомандувач УПА Василь Кук. Він народився у Красному, тут його поховано.

За ініціативою громадськості, місцевих ентузіастів-краєзнавців і депутатів прийнято рішення створити просвітницько-культурний центр, до якого ввійдуть бібліотека та історико-краєзнавчий музей, більшість експонатів якого буде присвячено національно-визвольним змаганням, історії УПА, головнокомандувачу Василю Куку.

У даний час у будівлі майбутнього центру проведено капітальний ремонт і розпочато благоустрій навколишньої території. Зібрано етнографічні та археологічні матеріали, фотокопії історичних документів, світлини, книги та персональні речі Василя Кука, виготовлено частину стендів. Відкриття заплановано на 7 жовтня – у День селища Красне, напередодні 70-ї річниці УПА.

На засіданні організаційного комітету Львівської ОДА з проведення Року УПА розглянуто хід реалізації проекту екскурсійного комплексу музею-криївки підпільної типографії УПА на території Лапаївського лісництва Пустомитівського району.

Як повідомив голова Пустомитівської райдержадміністрації Ігор Чопко, криївка складається з двох частин, розташованих 15 м одна від одної і з’єднаних переходом, вона знаходиться на відстані 1,5 км від с.Басівка. У 70-х роках минулого століття криївка провалилася. Громадськість про пам’ятку довідалася завдяки свідченням учасниці останнього бою УПА на Львівщині, який відбувся 16 серпня 1955 р. в с.Басівка, Володимири Кулик.

Планується, що музей-криївка входитиме в маршрут місцями національно-визвольних змагань 40-50-х років на Львівщині. У цей маршрут також будуть включені тюрма на Лонського у Львові, музей Р.Шухевича у Білогорщі, підпільний штаб Р.Шухевича в с. Грімно Городоцького району, музей пам’яті жертв сталінських репресій в смт. Щирець. Уже зібрано необхідні матеріали для видачі путівника–маршруту національно-визвольними змаганнями.

Як відомо, у грудні 2011 року Львівська облрада проголосила 2012 рік Роком УПА. 23 лютого 2012-го голова Львівської ОДА підписав необхідне розпорядження.

 

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року