ТОРІШНІ ПРОВОКАТОРИ ЗНОВУ ПОЇДУТЬ ІЗ ЧЕРВОНИМ ПРАПОРОМ

У Севастополі стартував автопробіг містами України, Росії та Білорусі. 9 травня він має привезти до Москви величезну копію "прапора Перемоги". Серед організаторів - "Русское единство" і Колесніченко. Торік подібний захід закінчився бійками і стріляниною.

Про це повідомляє ВВС.

Перед стартом автопробігу червоний прапор презентували на головній площі Севастополя біля меморіалу на честь захисників міста.

"Ми не просто їдемо трьома країнами. Наша мета показати, що, незважаючи на розпад СРСР, у людей залишилося бажання об'єднати наші народи, - сказав один з організаторів акції Дмитро Полонський. - Тема Великої Вітчизняної війни – це поки що єдина тема, яка всіх нас об'єднує".

Ініціатором автопробігу виступив Кримський політичний рух "Русcкое единство". За даними організаторів акції, проект підтримала Держдума Росії, Федеральна агенція "Росспівробітництво", партія "Русский блок" та союз ветеранів всіх війн "Бойове братерство".

На підтримку акції висловився і член фракції Партії Регіонів у ВР Вадим Колесніченко.

"Учасники автопробігу будуть розгортати великий Прапор перемоги, на якому ветерани, зустрічаючи учасників акції, будуть розписуватись, - , - сказав Колесніченко. - Прапор буде піднято у Москві. А для того, щоб не було тих неподобств, що рік тому мали місце у Львові, буде проведено велику активну роз'яснювальну роботу".

Як має виглядати Прапор перемоги. ФОТО

Протягом 35 діб учасники автопробігу мають подолати 16 тисяч кілометрів, відвідуючи серед інших населені пункти Чеченської республіки, Північної Осетії, Дагестану, Придністров’я, а також багатьох областей Росії та України.

Як відомо, у 2011 році інформаційна кампанія "за" і "проти" червоних прапорів призвела до масових сутичок між радикальними політичними силами 9 травня у Львові. Одними з організаторів цих сутичок був рух "Русское единство".

Нагадаємо, що у травні 2011 року президент Янукович підписав закон щодо порядку офіційного використання копій "прапору Перемоги".

При цьому норма, яка дозволяла громадянам використовувати червоні прапори на 9 травня, існувала ще в законі "Про вшанування пам'яті Великої вітчизняної війни", підписаному Леонідом Кучмою у 2000 році.

У червні 2011-го Конституційний суд визнав незаконним використання червоного прапора нарівні з державним стягом України.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.