В Німеччині відзначають День спалених книг

День пам'яті публічного спалення книг відзначається у ФРН з 1947 року.

10 травня 1933-го у всіх університетських містах Німеччини були спалені тисячі книг. Студенти у нацистській формі палили багаття під гаслом "Геть ненімецький дух!".

У Берліні на площі Бебеля члени Націонал-соціалістичного студентського союзу публічно кинули у вогонь приблизно 20 000 книг. Також і в інших університетських містах Німеччини - Бонні, Франкфурті-на-Майні, Мюнхені - були спалені тисячі книг.

Зникнути з колективної свідомості повинні були твори єврейських авторів, твори марксистського і пацифістського характеру, а також книги іноземних письменників.

У число неугодних увійшли близько 12,5 тисячі творів 149 письменників. Серед них - Карл Маркс, брати Манн, Стефан Цвейг, Еріх Марія Ремарк, Еріх Кестнер, Зигмунд Фрейд, Генріх Гейне, Бертольд Брехт, Джек Лондон і багато інших.

Це було лише першою сходинкою до ідеологічного контролю над літературним процесом в Німеччині. 22 вересня 1933-го був прийнятий декрет про створення Імперської палати культури.

До 1939 року відділ літератури повністю контролював роботу 2 500 видавництв, редакцій і друкарень. Книготоргівля - 23 000 книжкових магазинів - теж була полем діяльності цього відділу. Публікуватися могли тільки ті літератори, які пройшли реєстрацію в палаті культури.

У 1995 році на історичній площі Бебеля було встановлено монумент, який являє собою приміщення в грунті з порожніми книжковими полицями, зверху накрите скляною плитою.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.