МУЗЕЇ УКРАЇНИ ЗАКЛИКАЮТЬ ПАРТІЇ ВЗЯТИ У СПИСОК СВОГО ЛОБІСТА

Представники музеїв України закликали партії, які йдуть восени на вибори, включити до виборчих списків кандидата, обраного музеями на галузевих "праймеріз".

Про це йдеться у відкритиму листі представників галузі.

Лист опублікований від ініціативної групи у складі 23 осіб, до якої увійшли керівники та співробітники 19 музеїв з Києва, Одеси, Дніпропетровська, Львова, Чернігова, Рівного, Кіровограда, Чернівців, Донецька та Тернопільщини, а також представники музейних організацій – Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ІСОМ), Українського центру розвитку музейної справи, Асоціації працівників музеїв технічного профілю, Львівської міської громадської організації "Асоціація музеїв і галерей" тощо.

Звернення стало результатом інтенсивної дискусії серед музеїв, яка проходила впродовж першої половини червня.

Представники музейної спільноти у своєму зверненні наголошують, що музеї не повинні і не будуть брати участь у політичній боротьбі, оскільки, на їхнє переконання, підтримка музейних закладів повинна бути спільною справою усіх політичних сил.

Але на даному етапі музеї вважають необхідним, щоб як мінімум одна з партій виконала роль ліфту, який дозволить обрати до парламенту представника інтересів галузі.

Автори звернення наголошують, що в країні відсутня цілісна національно музейна політика. Це призводить до занепаду музейної мережі, хронічного недофінансування галузі, відтоку кваліфікованих кадрів.

В багатьох музеях відсутнє найнеобхідніше – немає сучасних систем охорони, коштів на реставрацію пам’яток, не кажучи вже про ресурси на поповнення колекцій і оновлення експозицій.

Як, зазначається у зверненні, головна проблема - заблокований розвиток галузі, адже чинне законодавство стримує ініціативу самих музеїв з залучення позабюджетних ресурсів, а також не містить стимулів для спонсорів і меценатів.

Екс-директори Музею історії Києва: "Музей хочуть розформувати"

Крім того, система управління музейною сферою, до якої входять близько 550 державних і комунальних музеїв, 497 музеїв вищих навчальних закладів, понад 4000 музеїв шкіл і близько 1000 музеїв у складі підприємств, установ, організацій, де зберігаються предмети державної частини Музейного фонду, не відповідає сучасним потребам.

За словами музейників, такий стан обумовлений, зокрема, тим, що впродовж усіх шістьох скликань Верховної Ради України в парламенті не було депутата, який би представляв інтереси музейної галузі і системно займався розвитком законодавства, спрямованого на захист музейних цінностей та забезпечення ефективного функціонування музеїв в сучасних соціально-економічних умовах.

Музеї готові обрати зі свого середовища особу, яка наразі користується найбільшою підтримкою і прийде до стін Верховної Ради з готовими напрацюваннями. Також музеї гарантують публічну підтримку своєму представникові та нестимуть відповідальність за його ефективну роботу в майбутньому.

Звернення підписали:

- Бочковська В.Г., директор Музею книги і друкарства України (м. Київ)
- Булига О.С., директор Рівненського обласного краєзнавчого музею
- Гайда Л.А., завідуюча Музеєм історії освіти Кіровоградщини Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
- Гофман О.В., директор Гусятинського районного краєзнавчого музею (м. Гусятин Тернопільська область)
- Гріффен Л.О., голова Асоціації працівників музеїв технічного профілю (м. Київ)
- Ілясова О.В., головний зберігач фондів Одеського муніципального музею особистих колекцій імені О.В. Блещунова
- Капустіна Н.І., директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького, заслужений працівник культури України, кавалер Ордена княгині Ольги ІІІ ступеня
- Каськун С.В., завідуюча музеєм «Жовківський замок» Львівської національної галереї мистецтв (м. Жовква Львівська обл.)
- Комарі А.А., старший науковий співробітник Чернівецького художнього музею
- Лаєвський С.Л., директор Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського
- Литвинець Ю.О., секретар Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM)(м. Київ), головний зберігач Національного художнього музею України
- Мазурик З.В., культуролог, Голова Львівської міської громадської організації «Асоціації музеїв і галерей» (м. Львів)
- Остапова С.І., директор Одеського муніципального музею особистих колекцій імені О.В. Блещунова
- Панченко М.В., старший науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська» (м. Київ)
- Писаревська Н.В., директор Державного політехнічного музею України (м. Київ)
- Піоро В.І., Голова правління ГО «Український центр розвитку музейної справи» (м. Київ)
- Пошивайло І.В., к.і.н., заступник з наукової роботи директора Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» (м. Київ)
- Солодова В.В., директор Одеського історико-краєзнавчого музею
- Сосновська Т.В., директор Літературно-меморіального музею-квартири П.Г. Тичини (м. Київ)
- Стрельнікова С.О., Генеральний директор Національного науково-дослідного реставраційного центру України (м. Київ)
- Ткаченко Т.О., директор Кіровоградського обласного художнього музею
- Чумак Г.В., директор Донецького обласного художнього музею
- Шинчук З.Б., заступник з наукової роботи директора Одеського муніципального музею особистих колекцій імені О.В. Блещунова

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.