Модель Playboy поновлено на роботі у Лаврі

Нове керівництво Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника відновило на посаді заступника гендиректора колишню фотомодель Владу Прокаєву.

Про це повідомляє УП з посиланням на ТСН.

В сюжеті йдеться про те, що вдень до Лаври прибув чиновник мінкульту Андрій Вінграновський.

"Він попросив відчинити йому актову залу, зібрати колектив та зачитав наказ про призначення Наталії Клименко виконувачем обов'язків гендиректора заповідника", - зазначає телеканал.

До директорського кабінету новопризначена Клименко потрапити не зуміла: ключів чомусь відшукати не змогли. У результаті свій перший наказ нова очільниця установи переслала до відділу кадрів факсом.

Першим наказом Клименко "на посаді заступника гендиректора лаврського заповідника поновлюється Влада Прокаєва". Скасовані також укази про звільнення ще чотирьох членів її команди.

Пізніше за присутності комісії та охорони двері директорського кабінету відкрили слюсарі. Клименко оглянула приміщення та вийшла, наказавши опечатати двері до понеділка.

Сама ж тепер уже екс-директор Лаври від учора перебуває у кардіологічному відділенні київської лікарні. Медики заборонили їй приймати відвідувачів.

Телефоном Ліснича повідомила, що міністр був проінформований про це, тому пояснення Вінграновського про "зникнення" керівника неправдиві.

За її словами, Кулиняк побажав їй одужання, а про звільнення в розмові не йшлося. Тому наказ вона оскаржуватиме.

"Я буду позиватися до суду. Однозначно", - пообіцяла Ліснича.

У коментарі для газети "Сегодня" звільнена гендиректор заявила, що насправді у Печерському заповіднику відбулося "захоплення" відділу кадрів і до цього причетний родич міністра культури Михайла Кулиняка.

"Звільнені люди захопили відділ кадрів, а серед них є, до речі, і родич міністра культури. Це дуже важливо, я хочу підкреслити", - заявила Ліснича.

"Ситуація дивна, особливо для колективу.  Адже на зборах з колективом заповідника міністр пообіцяв, що ситуацію обговорить Наглядова рада Лаври 14 серпня. Ніхто нічого не розуміє", - додала Ліснича.

"Хоч я на лікарняному, робота в нас не припинена, ми розробили структуру й штатний розклад, зручний для колективу, а не для міністерства", - заявила Ліснича.

"Я б хотіла, щоб за колектив Лаври заступилися президент і прем'єр. А Влада Володимирівна (Прокаєва) - гарна акторка. Хоча я їй так довіряла..." – ледь не зі сльозами в голосі розповіла Ліснича.

Як відомо, після конфлікту керівництва заповідника та колективу директор Ліснича підписала накази про звільнення 4 своїх заступників і близько 20 співробітників заповідника.

Після звільнення її заступниця Прокаєва зізналася, що за посаду вона заплатила 50 тисяч доларів міністру культури Михайлу Кулиняку.

Сам міністр заперечив, що будь-коли брав хабарі, і заявив, що позиватися до Лісничої та Прокаєвої не збирається, так само, як і звільняти їх. При цьому Лісничій було оголошено догану.

Пізніше міністерство звільнило гендиректора заповідника Вікторію Лісничу.

Владу Прокаєву-Литовченко призначили на посаду на початку червня цього року. Ліснича була призначена гендиректором заповідника у січні цього року.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.