З Москви до Парижу вирушив кінний похід козаків. ФОТО

З Москви до Парижа вирушили учасники кінного походу на честь 200-річчя перемоги у війні проти Наполеонівської Франції 1812 року. Вони проїдуть шість країн і прославлятимуть козацьку звитягу.

Про це повідомляє ZAXID.net із посиланням на ІТАР-ТАСС.

"Це унікальний захід з культурної та історичної точки зору, - зазначив автор ідеї кінного переходу Павєл Мощалков. - Крім цього, ми підтримуємо унікальну донську породу коней. Адже за часів воєн 1812-1814 років вони входили до складу царської кінноти і демонстрували відмінні результати не тільки в боях, а й в господарстві".

Маршрут походу повторить шлях, який пройшла армія Російської імперії в 1812-1814 рр., – від Москви до Парижа територією шести держав: Росії, Білорусії, Польщі, Литви, Німеччини та Франції.

 Фото: Наталья Колєснікова (epochtimes.ru)

Загін складається з 23 донських козаків, які проїдуть цей шлях на конях донської породи.

Впродовж всього маршруту будуть проходити конференції, круглі столи й семінари історичної та культурологічної спрямованості, а також костюмовані вистави, концерти, виставки "Мобільного музею".

 Відправлення з меморіального парку на Поклонній горі в Москві

Фінальною точкою походу стануть урочисті заходи, які пройдуть у Фонтенбло, де була резиденція Наполеона. Зокрема відбудеться урочистий концерт, а також благодійний аукціон, на якому будуть представлені коні донської породи, які пройшли весь маршрут.

Козаків проводжав військовий аташе Франції в Росії полковник Філіп Деспінуа - оскільки "захід заплановано як марш миру і пам'яті солдатів".

 В 1814 році армія союзників (королівство Прусія, Російська імперія, Австрійська імперія) на чолі з імператором Олександром І увійшла в Париж. Столиця Франції була захоплена неприятелем уперше з XV сторіччя

Як відомо, у квітні цього року у Львові презентували альманах, присвячений українцям-союзникам Наполеона в поході 1812 року.

У жовтні минулого року на Сумщині відкрили пам'ятник солдатам Охтирського гусарського полку, який відзначився у війні з Наполеоном.

 Імператорська медаль за взяття Парижа. Вручалася з 1826 до 1832 рр.

Влада Білорусі уникає використання прийнятого в Росії терміну "Вітчизняна війна 1812 року". В результаті ревізії шкільних та вузівських програм в Білорусії Наполеонівська військова кампанія в Російській імперії визначається як "війна 1812 року".

Про українського героя війни 1812 року Івана Паскевича читайте в розділі "Тексти"

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".