Спецпроект

СПІВРОБІТНИКІВ "СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ" ЗМУШУЮТЬ ПИСАТИ ЗАЯВИ

Нове керівництво Національного заповідника "Софія Київська" проводить масові звільнення співробітників, змушуючи їх писати заяви за власним бажанням або знаходячи надумані причини.

 

Про це на своїй сторінці в Facebook учора, 15 серпня, написала провідний науковий співробітник заповідника Наталія Синкевич, повідомляють Ukranews.

"Реалії наукової дискусії в Україні. Сьогодні мене в буквальному значенні слова змусили написати заяву за власним бажанням у Національному заповіднику "Софія Київська", погрожуючи звільненням за прогул і змушуючи моїх колег писати доповідні, - пише науковець. - Причина - критична стаття на діючого заступника з наукової роботи [Єлизавети Архипової], написана 2 роки тому".

Зі слів Синкевич, за останній місяць у такий спосіб було звільнено п'ять кандидатів і один доктор наук, а саме - доктор історичних наук Надія Нікитенко, кандидат історичних наук Ірина Марголіна, кандидат історичних наук Ірина Преловська, кандидат історичних наук В'ячеслав Корнієнко, провідний науковий співробітник Михайло Нікітенко, головний архітектор Ольга Самойленко.

Причиною кадрової чистки є стара дискусія про час заснування Софії - попереднє керівництво дотримувалося тези про те, що монастир був побудований ще князем Володимиром, у той час як нинішнє - його сином Ярославом.

Ці позиції важливі тим, що лягли в основу багатьох наукових робіт, а відповідно, й наукового авторитету українських істориків, у тому числі й нинішніх керівників заповідника.

Синкевич додала, що її стаття проти Архипової, що була опублікована два роки тому й стосувалася датування декору головного вівтаря, також була сполучною ланкою в концепції датування заснування Софії.

У коментарі Ukranews один із колишніх співробітників Софії заявив, що новий директор Олена Сердюк уже замінила все оформлення експозицій відповідно до свого розуміння. В основі його лежать праці історика Петра Толочка, видані ще в радянські часи, які приписують заснування Софії Ярославові.

Колишній співробітник також додав, що дирекція заповідника боїться звільняти людей з наказів, тому створила такі умови роботи, що ті змушені писати заяви за власним бажанням.

"Зате на сайті заповідника висить лист-запрошення на роботу вихованців П.П. Толочка - співробітників інституту археології", - додав він.

"Наука в заповіднику ліквідована як формально (усе відділи перестали бути науковими), так і за принципом "немає вчених, немає й науки", - повідомив співрозмовник Ukranews.

 

Слід зазначити, що у вересні 2011 року пройшли урочисті заходи, пов'язані зі святкуванням тисячоліття Софіївського собору, але при цьому серед істориків досі не існує єдиної думки з приводу дати початку будівництва храму.

Нагадаємо, Сердюк була призначено гендиректором Національного заповідника "Софія Київська" 15 червня наказом міністра культури Михайла Кулиняка. Після її призначення колектив заповідника заявив, що побоюється закриття наукового відділу заповідника.

Як відомо, на початку року Мінкульт звільнив ряд керівників провідних музеїв. Серед них було звільнено й генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську. Зараз Куковальська намагається поновитися на посаді через суд.

Також звільнили генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Наталю Клименко. Її місце посів Дмитро Стус.

Було змінено й керівництво Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогово.

Читайте також: "Музейний заколот. Про звільнення і призначення чільних кадрів галузі"

 

 

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.