МУЗЕЙ У ПИРОГОВI ОЧОЛИВ ГОЛОВА АСОЦІАЦІЇ РЕСТОРАНІВ

Музей народної архітектури та побуту біля селища Пирогово очолив Дмитро Заруба, який до цього працював заступником голови Державної служби туризму і курортів і був радником міністра культури України.

Про це повідомляє "Радіо Свобода" з посиланням на запис Дмитра Заруби у соціальній мережі Facebook.

Напередодні призначення Заруба розповів Радіо Свобода, що для розвитку музею потрібно залучити 20 мільйонів гривень.

"Для проведення реставраційних, реконструкційних робіт, поновлення пам’яток історії музею потрібно приблизно 20 мільйонів гривень. У ньому є велика кількість об’єктів, яка взагалі не реконструювалися вже багато років, і це видно неозброєним оком, якщо відвідати "Пирогів". І ці об’єкти – у дуже поганому стані", - сказав Заруба.

"У першу чергу слід зробити павільйони, щоб виставляти ті фонди, які є в музеї. А це – приблизно 80 тисяч різних пам’яток історії та культури. Тобто є що виставляти, але для цього потрібні павільйони, відповідна інфраструктура. Скажімо, для розвитку музею потрібні навіть звичайні туалети, яких зараз недостатньо. І коли до музею приходять до 10–15 тисяч осіб, то не витримує жодної критики та інфраструктура, яка є зараз у "Пирогові", - додав він.

За словами Заруби, музей в Пирогово є державним об’єктом, "але є європейський досвід залучення грошей через спонсорську, благодійну допомогу і взагалі через діяльність музеїв".

"Тобто, якщо взяти музеї Європи, то більшість коштів там заробляють не, скажімо, за рахунок держави, а власною діяльністю музеїв", - пояснив Заруба.

За інформацією, опублікованою Зарубою на персональній сторінці у соціальній мережі, він є президентом Асоціації готелів і ресторанів України та радником міністра культури. У 2010-2011 роках працював у Державній службі туризму і курортів України.

За освітою Дмитро Заруба політолог (у 1993 році закінчив Дніпропетровський державний університет).

Нагадаємо, впродовж минулого тижня Мінкульт звільнив ряд керівників музеїв.

Так, була звільнена з посади гендиректор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Марина Громова. Заповідник очолила Вікторія Ліснича, яка з вересня 2010-го по жовтень 2011 року працювала заступником міністра культури.

Також звільнено генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську.

У минулу середу звільнили генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Наталю Клименко. У четвер колективу в якості керівника був представлений Дмитро Стус.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.