Спецпроект

В Петербурзі пограбовано макет території Росії. ФОТО

Напад на музей "Гранд макет", в якому виставляється макет території Росії, стався 10 вересня о 01.30. П'ятеро невідомих чоловіків, розбивши скло поста охорони, увірвалися у двоповерхову будівлю.

Про це повідомляє Фонтанка.

Ударивши кулаком в обличчя контролера, зловмисники  зв'язали руки скотчем ще шістьом співробітникам установи (контролерові, моделістам, прибиральниці, заст. технічного директора), після чого відвели їх у підсобне приміщення.

Взявши на вахті ключі від кабінету директора, зловмисники викрали звідти металевий ящик. Ще по два металевих ящики зникли з бухгалтерії і каси. Вміст ящиків встановлюється, проте точно відомо, що там, крім усього іншого, знаходилася установча документація, не менше 240 тисяч рублів, а також жорсткий диск із записами камер відеоспостереження.

Злочинці були одягнені у камуфляжну форму з написом "поліція" на спині, на обличчях - чорні маски з прорізами для очей.

Музей обладнаний камерами відеоспостереження, однак записи викрадені.

Музей Гранд Макет у Петербурзі

Гранд Макет - це величезний макет Росії, дуже точна копія ряду елементів країни, облаштування її життя і побуту, профінансована петербурзьким бізнесменом Сергієм Морозовим. Композицію створювали чотири роки.

Під цей проект спеціально було відреставровано 2-поверховий будинок на вулиці Цвєточній. Всі матеріали були доставлені з Німеччини, а також підібраний відповідний штат спеціалістів -  художники, техніки, інженери, що працюють у кілька змін майже цілодобово.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.