На Дніпропетровщині перепоховали 35 бійців ЧА. Встановлено всі імена

На військовому меморіалі села Болтишка Криничанського району урочисто перепоховали останки 35 бійців Червоної Армії, знайдених на території району.

Пошукові роботи виконали учасники Всеукраїнського громадського об'єднання "Союз "Народна пам’ять" - історико-пошукова організація "Пошук-Дніпро".

Для історії незалежної України перепоховання значиме тим, що було встановлено імена всіх 35 солдатів. У перепохованні взяли участь пошуковці, місцеві жителі, представники районної влади, а також родичі кількох загиблих.

"Тут похований мій дід Кушнір Данило Іванович. Він пішов на війну в 39 років і зник. Після того, як прийшла похоронка, ніхто з рідних не знав, де саме він похований. Коли пошуковці нас знайшли за прізвищем, і повідомили, що їм відоме місце поховання діда, його дочка, тобто моя мама, дуже зраділа. Вона плакала, бо нарешті дочекалася…, - розповіла Анна Шапарова, онучка солдата, похованого на Дніпропетровщині. Сюди вона прибула із села Спаського Російської Федерації.

Усі бійці були знайдені в санітарному похованні 95-го окремого медичного санітарного батальйону (ОМСБ), який у листопаді 1943 року базувався на території села Єристівка Божедарівського району (нині – село Болтишка Криничанського району).

"У листопаді 1943 року під час звільнення Криничанського району на цій території проходили жорстокі бої, - розповів директор ІПО "Пошук-Дніпро" Євген Трушенко - Коли передові частини Червоної армії пройшли в напрямку Кривого Рогу, тут розмістився медсанбат, куди  привозили тяжко поранених бійців. Очевидно, він розташовувався в старій школі. А перед школою була велика поляна, де ховали померлих".  

Старожили підтвердили, що в листопаді 1943 року в школі села Єристівка розташовувався 95-й ОМСБ, а померлих від ран бійців ховали у траншеї в центральній частині Єристівки, на майданчику з виходами граніту. Місцеві жителі називали це місце Поляною.

Як зазначив заступник голови правління ВГО "Союз "Народна Пам’ять" Борис Грішних, у 2005 році санітарне поховання бійців було випадково знайдено під час робіт в Болтишському гранітному кар’єрі, а останки перенесено до тимчасової братської могили.

Згодом було проведено пошукові роботи на території кар’єру та ексгумацію останків 35 солдатів. Залишки обмундирування, взуття, набоїв, сліди прижиттєвих поранень і аналіз надання першої медичної допомоги засвідчили, що останки дійсно належать воїнам Червоної Армії.

Серед них, за словами Євгена Трушенка, було четверо офіцерів та п’ятеро сержантів.  Очевидно, солдатів тільки призвали до армії в листопаді 1943-го, і вже через три дні вони загинули.

Завдяки доньці одного із похованих тут солдатів, яка шукала свого батька, Олександра Васильовича Пархоменка, вдалося встановити особи та відновити історію загибелі всіх похованих у братській могилі.

На початку цього року Людмила Пархоменко звернулася до пошуковців ІПО "Пошук-Дніпро" з проханням допомогти розшукати могилу батька. В ході архівних досліджень пошуковці знайшли відскановану копію Книги поховань 95-го ОМСБ, за якою було встановлено особи всіх 35-ти бійців Червоної Армії, похованих у селі Єристівка (Болтишка).

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".